Таємна кімната

Відтак починається моя крихітна таємниця. Після "основного" навчання я вкотре заходжу до пана Мстислава на тренування. І так день за днем. Нові ранки починалися з пекельного болю всього тіла.

"Мені це нагадує балет у нічну пору, коли треба було досконало відпрацювати всі рухи. Тільки тут ще й врізати собі щось можна ненароком"

Батько, звичайно, не підтримував мою ініціативу, тому заборонив займатися "чоловічими" захопленнями.

А ось Матінка. Коли почула вперше про бажання, то не схвалила його.

Але, що цікаво, і не зупинила. Із часом Неня бачила мою пристрасть випадково на тренуваннях. Відтоді при батькові вона мовчить, проте не заперечує мені.

Князівна шанованої сім'ї завжди знала, коли і що казати, а коли змовчати і використати тишу проти інших. Щоразу їй вдавалося приголомшувати мене своєю мудрістю і чесністю.

Суспільство дарма нагородило жінок клеймом "нерозумні", адже могло б і повчитися в них, як попри стільки насмішок і образ тримати високо підняту голову.

Про що це ми? Ха, смішно. Я ж такій системі і протистою....

З докорами батька мої заняття перенеслися в надвечірок і тривали аж до світанку.

Мозолі й пухирці виростали на руках швидше за гриби в осінній сезон.

Пощастило, що хоча б ці абсурдні правила жіночого етикету дозволяють рукавиці носити. 

– Хоч для чогось вони згодилися, ті бісові етикетні правила.

....

Завдяки непоганим результатам, я мала змогу отримати академ.відпустку, тож часу не гаяла дарма. Одразу подала заявку на участь у турнірі, переможці якого мають можливість пройти на навчання до військової структури.

І чим гарний відбір – кожен здатен вступити, не зважаючи на соціальний статус. Що ж, такі переваги, на жаль, не дають права жінкам до участі, та все ж...