17 Глава

  У сарай я пішла сама. Шукати друзів зараз була не найкращий ідея. У просторій кімнаті була лише одні двері. Двері були не замкнені і я їх відкрила. Я побачила довгий коридор. 

  Трішки пройшовши я побачила ще одні двері. Я почула якийсь шум із-за них.  Я дістала ніж на поготову. Відчинивши їх я побачила Кароліну. Вона собі гралася у кімнаті. 

-Кораліно?- я побачила її. Вона сиділа на ліжку і гралася з багатьма м'якими іграшками.  Також на маленькому столі лежали фломастери та якісь малюнки.

-Рейчел! Привіт!- взяла в обійми мене маленька.

-Що, ти тут робиш?- поцікавилася я.

-Ти ж дядька Юру пам'ятаєш? Так він сказав, що ти виїхала ненадовго з міста і попросила мене залишитися з ним. - 

-А, точно. Я й забула про це.- я зробила вигляд, що слова Кароліни є правдою. -А ти не знаєш де дядько Юра?- спитала я.

 -Він на другому поверсі.  А що? 

-Просто цікаво.- вона ще маленька і не розуміє мого сарказму.

-О, а ось і він.Привіт!

-Привіт, сонечко. Привіт Рейчел. Сонечко можеш вийти? Ми ж дорослі нам треба поговорити, а наша розмова мабуть буде для тебе занадто нудна.- сказав Юра. 

-Так, звісно.- погодилася Кароліна. Она взяла якусь м'яку іграшку і пішла. 

 -Давно не бачилися.

-Так, давно.- погодилася я.

  Він почав наближатися на мене, а я відходити назад. Через декілька кроків я була вже біля стіни. Я не знала,  що робити. В моєму кармані був ніж, але я  не могла його дістати від страху. 

 Думавши як вибратися я не помітила як його рука лягла на мою шию і  він почав мене душити.

...

Яна

  Я вже давно віднайшла хлопців. Ми не знайшли вихід, і зустрілися на поляні. Але Рейчел не було. Трішки пройшовши у її сторону я побачила лісника. Ми підійшли до нього і спитали чи не бачив  він чорно-волосу дівчину з блакитними очима у яскраво синіх джинсах. 

 І він сказав, що бачив її. Показав нам куди треба йти і ми пішли. Трішки пройшовши ми побачили сарай. Я вдивлялася у вікна. Нічого дивного не було, аж ось я побачила дві постаті. У одній я впізнала Рейчел, а друга постать душила її. 

  Нам не треба було багато думок щоб зрозуміти хто це- там був Юра. Треба було швидко мислити. Ми вирішили що Матвій дзвонить в поліцію, а я з Марком ідемо по Рейчел. 

 Сразу зайшовши я побачила Кароліну на кухні. Зараз не було часу дивуватися, що вона там робить і ми побігли до Рейчел.

...

Рейчел 

  Якось було дивно чекати на допомогу, тому, що ніхто не знає де я, і не може такого бути, що якийсь прохожий помітить нас, зайде сюди і допоможе мені.

 По інстинктам я дістала ніж і провела ним по шкірі Юри утворюючи невелику рану. Він відсохнувся і це дало час мені збіжати.

 Аж тут двері вибили. Сюди зайшли два поліцейських, Яна, Матвій і Марк. Мій подив був величезний. Юра їх не помітив і знову накинувся на мене щоб почати душити, але поліцейські схопили його руки і наділи кайдани. 

 Юру вивели надвір і посадили в машину. Нам дали карту і по ній ми змогли добратися додому. Коли ми прийшли додому вже сідало сонце. Ми розійшлися по домам. Кароліна забрала всі іграшки з того місця була дуже рада.