14 Глава

  Ми заїхали до поліцейського участку. Поліцейські вивели злодіїв в кайданах, а шеріф супродив нас у середину участку. З сірого приміщення віяло холодною і загибельною атмосферою.  Деякі заключонні курили, або спали.  Чесно цепі, тату і кайдани на їхніх ногах виглядало жахливо і якось визивало страх. Я аж здригнулась. Шеріф наказав нам зайти до кабінету.

  -Ну, так, що дітки, що у вас там сталося?

Я з допомогою моїх друзів розповіла шеріфу про те що з нами сталося за цю ніч. Про мої нелегальні гонки ми не сказали.

 -А звідки у вас була зброя?

Я показала йому карточку з підтвердженням одділу поліції на використання зброї.

 -Зрозуміло.

Пробурмотав Шеріф.

...

  Наша розмова затягнулася на кілька годин і лише о шостій ранку нас відпустили. Ми повинні були через тиждень разом прийти до суду, вирішати справу. Ми ж присутні і свідки подій.

  Ми вирішили не йти в школу. Дома у Яни нічого не було тому ми пішли у магазин. Наш чек вийшов в 500 доларів. За ці гроші ми змогли купити чотри лапши (дошик), кілька пачок чіпсів, шоколадку, пончики, літрову колу і сок для Кораліни.

  Весь день ми просто продивилися "Уенсдей". Лише надвечір ми згадали про домашнє завдання. Коралінка також не давала про себе забути. Їй включили мультики на планшеті. Я знаю весь день дивитися мультики погано для зору, але ми ж лише підлітки без батьків і не знаємо як виховувати дітей.