13 Глава

  Хто його знає небезпечний він, чи є ще хтось небезпечніше? Це питання цікавило мене аж до вечора.  Я по автомату зробила уроки і хатні справи. Коли вже настав вечір я безцільно листала стрічку у Тік Тоці. Аж знову згадала про шухляди в маминій кімнаті і Кораліну.

  Подивившись на час я зрозуміла що вже скоро повинна бути, тому почала збиратись. На вулиці було хоча і лише початок осені, але все ж таки прохолодно. До садочку я дійшла через двадцять хвилин, хоча і запізнилась на сім, але нічого страшного.

  Забравши Кораліну із садочка. Ми йшли разом додому і розмовляли про її день. Настрій як то піднявся, і я вже була не такою лінивою і втомленою.

 Коли ми прийшли додому я поклала Кораліну спати, а сама пішла до маминої кімнати. Дійшовши до інших шухляд я дістала її шкатулку з прикрасами. У середині були різні жемчужні браслети, золоті сережки і кілька срібних також. Намисто з перлин і бусин а також ще одне намисто з невеликим сапфіром. 

  Після розгляду прикрас я подалася до тієї шухляди фотографій де й знайшла сьогодні у день фото того Юри Костенко. 

  Розглядала я себе маленьку. На чорно білій фотографії десь у дев'яності роки, коли меня було років 5 я була такою кумедною. З двома хвостиками і яскраво жовтою футболкою на два розміра більшу за мене додавало ще більше кумедності.

  А ось фотографії Кораліни були вже не чорно білі, а кольорові. Тут їй десь рік і вона сидить на руках у мами. Також я знайшла своє фото з того року. Тоді мені було лише тринадцять і я мала подругу- готку. І так це була Яна. Тоді були початки двух тисячних і я старалася одягатися як Брітні Спірс, але виходило не дуже.

  Я як зараз пам'ятаю,що мої джинси на низькій посадці завжди сповзали, а зараз популярні ніжні відтінки, маленькі сумочки і пальто оверсайз найпопулярніше. Все ж таки вже дві тисячі тринадцятий рік...

  Подивившись ще фотографії батьків, і навіть подивившись декілька відео через диск я пішла спати. Мені не спалося, і я прокинулася у 3 години ночі. Я не фанат фільмів жахів, але й не боюся їх. Тому цей час диявольським не вважаю.

  Хоча за вікном наче якась постать пройшла і якась записка на столі. Мабуть це замітки по урокам, а постать мені просто показалася. З цими думками я попила води і пішла сидіти в телефоні тому, що спати уже не хотілося.