8 Глава

  Я прокинулася у лікарні. Раннє сонечко світило на обличчя. Неначе літом. 

  -Мммм. Що я тут роблю?

  -Доброго ранку місіс Міллер! Ви вже прокинулись як я бачу. Із за травми ви опинились тут. Вам допоміг молодий чоловік який і викликав швидку допомогу. А зараз ви поснідаєте і ми вас обстежимо. Через 30 хвилин вам принесуть завтрак. А також забула сказати у вечері у вас буде реабілітація. Десь через тиждень вас випишуть.

  -Ем... Добре, дякую.

...

  Уже пройшов тиждень. І мене виписали з лікарні. Увесь цей час Яна наблюдала за Коралінкою. Моя сестра весь цей час була у неї вдома. Я дуже рада що в мене є така подруга! Ось я вже відкриваю двері. І бачу мою квартиру.

  -Ааааааа! Що з моєю квартирою!? 

Всі меблі і техніка  були зламані. Я дуже раділа що Яна принесла все що я просила до цього погромлення. Всі найцінніші речі були при мені, тому я заспокоїлась і спробувала все прибрати. Всю зламану техніку і меблі я віднесла в коридор. І почала підмітати осколки і інше. Вдруге я порізалась.

   -Ай!

Я дуже громко скрикнула. По всій ступні текла кров. Я знала що аптечки у мене нема. Тому спробувала зупинити кровотечу серветкою. Але нічого не вийшло. Тому я просто припинила це і продовжила далі підмітати.

  Після цього квартира стала чистіше. Я подивилася на мої збереження і зрозуміла що весь ущерб не оплатити. Також ті гроші були на операцію. І просити пожити у Яни було якось ніяково. Тому подивившись на ціни і порівнявши ціну усієї меблі і квартири я зрозуміла що купити квартиру з технікою і меблями буде дешевше чим все це. 

   Через три години я прибрала всю квартиру до ідеальної чистоти. А також винесла зламані меблі і техніку до коридору. Це все треба було якось відвести тому мені прийшлось визивати грузщиків. Все таки винести меблі з шостого поверху на вулицю а потім якось довести до ремонту у мене не вистачило би сил.

  Коли зайшли два грузщики. Я дуже здивувалася коли зрозуміла що одним з них був Марк.

  -Ти?

Це було перше що я сказала коли побачила його.