7 Глава

-Стій! Я поїду з тобою.

 Він  взяв мій мотоцикл і сів у перед. А я з гнівним виразом обличчя сіла за ним обнявши його.

-Ай... Ти мені зараз ребра зламаєш.-поскаржився Марк.

-А, о вибач.

  Ми їхали у повній тиші. Коли ми зупинилися біля мого будинку він сліз з мотоцикла і пішов мабуть у сторону свого будинку. Коли він пішов я змогла припаркувати мотоцикл. 

   Потім я пішла до садочку сестри. Забравши її я приготувала їй вечерю і пішла спати.

...

  Я прокинулася вже десь у три години ночі. Раз я пішла спати у сім вечора то я почала робити уроки. Десь через годину я почула якийсь звук у коридорі. 

   Хтось дзвонив і стукав у двері. Я не знала хто це міг бути у такий пізній час. 

-Хто там?- відгукнулась я.

-Це кур'єр.- відповів чоловічий голос. Він був таким страшним і неприроднім. Я почувала себе як у страшному фільмі.

-Але, я нічого не замовляла.

-Так, але мені потрібно видати вам заказ. Будь ласка відкрийте двері.

-Я не буду.- він і далі стукав. Мені стало ще моторішніше. Я не знала що робити тому подзвонила першому номеру.

...

Марк

  Я прокинувся від звуку гудка, подивився на час. А, там 4:16. Кому я потрібен у такий ранній час?- подумав я. Потерши очі я побачив що це Рейчел. Я підняв трубку.

  -Алло. Привіт. Не спиш?- буденно привіталась вона.

  -Вже ні. Щось трапилося?

  -Так. До мене стучиться хтось видаваючий себе за кур'єра і наполягає щоб я відкрила двері. Що мені робити?

  -Я зараз приїду.

  -Що?- перепитала вона, але я вже відхилив трубку.

  Я надів футболку і кеди вибігаючи у хол. Поки ждав ліфт вже встиг знайти ключ і наспіх закрити двері. Зайшовши у ліфт натиснув на першу кнопку . І чекав поки ми спустимося. Одягаючи кожану куртку у ліфті він зупинився.

  Мене охватила паніка. Я натиснув на  кнопку і чекав. Аж жіночий голос почав говорити:

Якщо вам потрібна допомога натисніть кнопку один.

Якщо...

  Я не до слухав і натиснув. Знову той самий жіночий голос заговорив:

 Підмога приїде через пів години.

  Але, це багато!- думав я. Мені не можно було затримуватись. У ліфті погано ловив сигнал. Але я зміг на секунду спіймати його, швидко я подзвонив до Майкла. Мій найкращий друг повинен був допомогти, я знав це.

  Чуючи гудки я чекав поки дзвінок не прийняли.

   -Ммм. Марк, що тобі потрібно так рано?

  -Я застряв у ліфті. До Рейчел стучиться маніяк. Допоможи.

   -Зрозуміло, бро. Вже виходжу.

   Я чекав Майкла. Секунди тягнулись у хвилини, хвилини у години, а години у дні. Я так думав. Але пройшло лише 6 хвилин.

  Аж тут я почув звуки. Вони були від двері. Зі скрипом і повільно, але двері відчинялись. Коли вони вже були повністю розпахнуті я побачив перед собою   Майкла і якихось людей. 

   Чесно я був рад що нарешті вийшов з ліфту. 

   -Ну, що ж пішли братан.

   -Пішли.- погодився я.

 Сьогодні я вже міг думати, що я якийсь поліцейський який повинен спасти жертву за викликом. Майкл, хоча й не був повнолітнім мав машину. Ми сіли і начебто вже через хвильку були у дома Рейчел.