6 Глава

   На стадіоні як завжди повно людей. Скоро мій заїзд, лише 15 хвилин залишилось. Головний покликав мене, якось налякаючи.

  -Рейчел!

   -А. Привіт давно не бачились. 

  -Ой, та ладно. Пам'ятаєш я казав тобі про новину.

  -Так, пам'ятаю.

  -Ну, так ось. Тепер у тебе будуть заїзди з хлопцями- професіоналами також. Твоя зарплата збільшиться на 200 доларів.

   -Що? 

Він що знущається з мене? Я ніколи не їздила на гонках з профі. Але зарплата все таки заманює до себе.

-Ти згодна?

-Так.

Я сказала це так впевнено що сама від себе це не очікувала.

-Тоді сьогодні будеш з вогняним гонщиком. Думаю ти його знаєш. Рейчел твій загін через 5 хвилин!

-Ой, точно. А я й забула.

Він навіть не спів сказати прощальні слова, а я побігла. Останній раз я подивилась на трибуни. Мої однокласники дивились на мене. Для них я була ніким, а лише один шлем і мотоцикл все змінив.

 Головной махнув флажком і участники з стартової лінії рвонули вперед. Я їхала перед всіма. Аж тут хтось кинув ніж у мою спину. Але я ухилилась, зробивши різкий поворот. Але ніж все таки попав мені у ногу. Я пересилання біль надала на газ і поїхала на максимальній швидкості. Я виграла! Виграла у профі навіть з травмою. Під розпечений гул трибун я підняла руки наверх показуючи що перемогла.

... 

   Головний віддав мені гроші. Мої заслужені 300 баксів. Я закинула ногу на мотоцикл. Але замітила чиюсь постать. Із карману я повільно достала пістолет. Біля дерева, лягаючи на нього стояв Марк і курив. 

-Привітик Рейчел. Давно не бачились. 

-Ммарк? Звідки ти знаєш.

-Ну, знаєш якось догадався. А точніше по твоєму тату. 

-Ти про це нікому не скажеш!

-Не знаю навіть. Завтра думаю про це дізнаешься вся школа.

Він повернувся і вже збирався піти.

-Стоп! Почекай я зроблю все що скажеш. 

-Домовились. Будеш служити мені протягом 1 року. Робити що захочу й коли захочу.

-Добре, добре! 

Я знову осідлала мотоцикл і...

Якщо вам подобається книга будь ласка додавайте до бібліотеки і підписуйтесь. 😄