6 Глава

   Я приїхала на місце за кілька хвилин. На стадіоні як завжди повно людей. Скоро її заїзд. Головний покликав її, якось налякаючи.

  -Рейчел!- відгукнув він.

   -Привіт давно не бачились. - привіталася.

  -Ой, та ладно. Пам'ятаєш я казав тобі про новину.

  -Так, пам'ятаю.- Я почала напружувати думки, щоб зрозуміти про, що він говорить.

  -Ну, так ось. Тепер у тебе будуть заїзди з професіоналами також. Твоя зарплата збільшиться на 200 доларів.

   -Що?!- з подивом перепитала. 

  Він що знущається з мене? Я ніколи не їздила на гонках з професійним и гонщиками. Але зарплата все таки заманює до себе.

   -Ти згодна?- запитав головний.

   -Так.- погодилась.

  Я сказала це так впевнено, що сама від себе це не очікувала.

   -Тоді сьогодні будеш з вогняним гонщиком. Думаю ти його знаєш. Рейчел твій загін через 5 хвилин!

   -Ой, точно. А я й забула.

Він навіть не спів сказати прощальні слова, а вона побігла. Останній раз подивилась на трибуни. Однокласники дивились на неї. Для них Рейчел була ніким, а лише один шлем і мотоцикл все змінив.

 Головний махнув флажком і участники з стартової лінії рвонули вперед. Вона їхала перед всіма. Аж тут хтось кинув ніж у мою спину. Але Рейчел ухилилась, зробивши різкий поворот. Але ніж все таки попав мені у ногу. Вона пересилання біль, надала на газ і поїхала на максимальній швидкості. 

  Я виграла! Виграла у профі навіть з травмою. Під розпечений гул трибун я підняла руки наверх показуючи що перемогла.

... 

   Головний віддав мені гроші. Мої заслужені 300 доларів. Я закинула ногу на мотоцикл. Але помітила чиюсь постать.  Біля дерева, лягаючи на нього стояв Марк.

-Привітик Рейчел. Давно не бачились. 

-М-марк? Що ти тут робиш?- здивувалась я побачивши його.

-Знаєш, а я й не думав що ти граєшся у нелегальні гонки.

-По-перше не граюсь. По-друге ти про це нікому не скажеш!

-Добре. Ми ж друзі?

-Так, мабуть.- погодилась Рейчел.