2 Глава

   Я припаркувала мотцикл під будинком. Ще знизу я побачила мірцающий світ у моїй вітальні. Як завжди відкриваю нніколи незачинені двері моєї квартири. Моя подруга і моя молодша сестра заснули за вечеряю. Горить ще включений телевізор і каша Короліни вже стине. Я тихенько вимкнула телевізор і перенесла малютку до її кімнати. 

  -Яно. Яно! Прокинься.

Це так мило що вона заснула разом знею. Ладно потрібно стримувати своє хіхікання або розбужу малу.

  -Мммм. Що? О Рейчел ти вже прийщла.

  -А-ха-ха-хах ти ааж уснула з нею, ви неначе дві спільні душі. Але дякую що сидиш з нею.

-Та незащо. Плюс твоя сестра дуже спокійна дитина і незаставляє мене багато крутитися й переживати  за неї.

  -Завтра підемо з Короліною навідати маму. Я вже заробила гроші на її лікування,  але це лише пів суми і я сподіваюся що доктор дозволить почати лікування раніше.

  -Я рада за тебе, але Рейчел розумієш я у суботту буду зайнята і не зможу понянчати Кораліну поки тебе не буде.

  -Та нічого якось же знайду куди її діти. 

  - Ну, тоді я піду додму.

  -Бувай Яно!

Вона вийшла, вже в коридорі ми попрощалися. І я пішла до своєї кімнати робити домашні завдання. Пройшло мабуть кілька годин поки я заснула за партою.

...

  Я прокинулася від дратівливого звуку будильника. І знову я заснула за партою на стільці. Але сьогодні ще п'ятниця і треба готуватися до школи.

  Я швидко вмилась і пішла готувати завтрак. Через 30 хвилин дві яєчні з беконом вже були готові. 

  -Кораліно прокидайся і йди їсти!

  -Угу.

Поки вона їла я заплела дві косички.

  Після завтраку я зібралась до школи й допомогла одягнутися Кораліні. Я довела її до садочку й вона сама побігла до виховательки.

-О привіт Коралінко!

-Ура! Тітка Марина! 

  А я пішла до школи. Вздохнула,-і заставила себе зайти в мій самий великий кошмар.