Полярна Зірка

— Чому зірки вирішили, що мають світити усім? Хіба вони комусь винні були, що погодились на це? Але ж, ти уявляєш? Мільйони і мільярди років вони світять нам!

     Гон Шен заворожено лежав на сінокосі, на теплому покривалі, і, вивчаючи небосхил слухав діда.

     — А он, бачиш? — дід витягнутою рукою вказує в небо.

     — Що там? — приголомшено дивиться в нічне дзеркало Гон Шен.

     — Це Полярна зоря!

     — Ооав… Яка яскрава!

     — Колись Полярна зірка слугувала орієнтиром для чумаків.

     — Для чумаків?

     — Це такі люди, які їздили на волах по Українських землях, і продавали сіль козакам.

     — Але небо таке велике, а зірок там… Багацько так! — скрикує Гон Шен. — Як ті чумаки могли запамʼятати, де знаходиться Полярна зірка?

     — Ооо… — Напрочуд цікаво всміхається дід. — Колись давно, коли люди борознили моря, вони часто губилися, і поверталися не додому, а до берегів невідомих земель. І тоді, мудреці вигадали, що можна найяскравіші зірки які ти бачиш на нічному небі обʼєднати лініями. А обʼєднавши декілька зірок складається сузірʼя. Уявний малюнок, який можна розпізнати з будь-якої точки світу. Уявляєш?

     — Ого… Цікаво. А як розпізнати?

     — Ну, он, бачиш оті дві зірки?

     — Які?

     — Дивися, — дід трохи наблизився до внука, і прямо над його обличчям протягнув вгору руку. — Візьми свою ручку, і постав, ось так, перед собою. — Дід взяв руку Гон Шена, і виставив її над ним. — Бачиш?

     — Що?

     — Зігни руку в кулачок. На куточках кулака зірочки. Бачиш?

     — Ааа. Так! Бачу! Що це?

     — Це ковш. Дивився трохи лівіше… Бачиш три зірки? А тепер зʼєднай однією лінією найближчі зірки. Розумієш?

     — Ніби так… — Невпевнено відповів Гон Шен, захопливо поглядаючи на далекі зорі.

     — Що бачиш?

     — Я бачу… — Заходився малювати очима візерунок, замислився Гон Шен. — Це візок! Візок в магазині!

     — Візок?

     — Ну так! Діду, візок! Бачиш?

     — А й справді. — Посміявся дід, тоді сховавши зуби, — а тепер помісти кулачок у візок, і відміряй вгору 5 кулачків.

     — А як це зробити?

     — Можеш покласти…

     — Бачу! Така яскрава зоря! — Гон Шен поставив біля кулака витягнуте передпліччя, і відрахував відстань від ковша до Полярної зірки в пʼять кулачків! — як круто! Це так вони знаходили орієнтир?

     — Ххахаха. — Усміхнувся дід, — так внучку. Але на небі так багато сузірʼїв, що ціле небо всіяне ними! А Полярна зірка, як гадаєш, куди вказує?

     — Куди?

     — На північний напрямок. Якщо на півночномв полюсі Землі встромити палку і витягнути її на південному, то це і вийде ось нашої планети. Дві точки найвіддаленіші від екватору, де екватор має нуль градусів широти, а полюси мають по 90 градусів. Отже, якщо ти дивишся на Полярну зірку з екватора, полярна зірка буде прямо над горизонтом на півночі. А якщо стояти на північному полюсі, тоді Полярна зірка буде прямо над головою.

     — А на південному полюсі?

     — На південному полюсі її не буде видно. Адже зірка сховається за північними широтами, і всюди нище екватора, ти її вже не зустрінеш на небі. Ну, це ти вже вчитимеш в школі. Там тобі розкажуть, що таке широта, довгота, яка відстань у світлового року, і про все, все, все ти дізнаєшся в школі.

     — Ух ти! Скільки ще відкриттів у світі я не відкрив! Так круто!

     — Роберту! Йдіть вже додому, там пиріжки стинуть, і чай вже холоне. Ходіть вже! А то ще Гон Шен простине!

     — Йдемо! — відбився дід Роберт, — ходімо внучку, бо бабуся вже кличе.

     — Добре. Ходімо. А завтра ми підемо на свято?

     — А ти хочеш?

     — Так! Звичайно!

     — Ну, якщо хочеш, тоді підемо. Але треба тоді раніше спати лягти. Бо як не виспишся, то заснеш прямо на вулиці!

     — Не засну!

     — Добре внучку. Заходь. Йди до хати, а я хвіртку закрию.