Розділ 6. Плакси

Цього дня вже не було жодного натяку на дощ. Небо було чистим до неймовірного. Втім саме через це всіх навколо мучила жахлива парка спека від обіднього сонця.

Крюгер сиділа за барною стійкою Паніки під кондиціонером, але це не сильно допомагало. Температура зовні була близько сорока за Цельсієм, і кожного разу, як заходив хтось із відвідувачів, ці сорок градусів заходили разом із ним. І ось двері до клубу відчинилися знову.

— Привіт, подруго, готова до роботи? — у Влада був добрий настрій, наче він повністю забув все побачене у квартирі Гавраша. — Я у Коваля випросив особливе завдання для нас. 

— То їх ще випрошувати доводиться? — Крюгер в'яло злізла зі стільця та підійшла до Влада, потиснувши тому руку. — Сподіваюсь, у твоїй машині кондиціонер краще за цей? 

— Повір, кондиціонер точно кращий, — відповів він та відчинив двері запрошуючи Крюгер вийти через них у справжнє пекло. — А робота цікава, це я обіцяю.

Крюгер ледь не бігом направилась до машини Влада та заскочила туди. Прохолода, що стояла в салоні, точно підтверджувала його слова, і Крюгер була готова їхати хоч на край світу, аби тільки ця прохолода тривала як можна довше.

— Обов'язково колись куплю і собі тачку із кондиціонером, — сказала Крюгер.

— Звісно, думаю зможеш, — сказав сідаючи за кермо Влад. — Як там твоя позавчорашня зустріч? Все добре?

Машина рушила з місця, а Крюгер задумалась над запитанням Влада, адже і сама не знала, що думати. Ольга пішла, але дала знати, що все ще цінує Крюгер. Та і сама Крюгер дуже б хотіла скористатись її запрошенням до дому подруги, щоб провести з нею ще якийсь час, цього разу постаравшись не показувати своїх демонів.

— Все складно, — все ж промовила вона. — Ми з нею завжди були різними, а за останні роки ця різниця лише зросла. Я навіть знаходитись поруч з такою, як вона, не маю права, якщо чесно.

— То ти закохана в неї?

— Це неможливо. Мене позбавили цього вміння, — відповіла Крюгер. — Але може давай ти краще розповіси про роботу. Ми не настільки близькі, щоб розмовляти про таке.

— Добре, як скажеш. Не так давно з'явилися нові наркоторговці, що продають «сльози» — прозорі кристали із сильним ефектом, і справді схожі на сльози. Мало того, коли людина під їхньою дією, то вона починає плакати, іноді навіть кров'ю, якщо вживати безперестанку.

— Вони не платять поліції відкупні? — Крюгер мало часу провела в Місті, але навіть так знала, що корупція тут була дуже сильною.

— Цього не знаю, але якщо треба їх перестріляти та спалити їхню лабораторію, то це навряд чи, — відповів Влад. — Якби хтось хотів від них долю, то вже б точно не мав наміру давати нам завдання на повну зачистку. Краще було б просто залякати, показати силу.

— Легких завдань ти принципово не береш? — зацікавлено запитала Крюгер.

— Ну так і платять відповідно, подруго, — весело промовив він та вказав на задні сидіння. —  До речі, на задньому сидінні є одяг який носить банда «Лівий Берег», потрібно буде все зробити в ній.

— То нам треба їх підставити? — здивувалася Крюгер. — Я сподіваюсь, що воно того варте.

— По п'ятсот тисяч на рило, подруго, — усміхнувшись промовив Влад. — А тепер лізь на заднє сидіння та переодягнися. Не бійся, я підглядати не стану.

— Та мені якось байдуже, — сказала Крюгер та перебралась назад. — У нас був один душ та казарма на всіх, то ж якось звикла.

— Ну, мене мама все ж виховувала як джентльмена, — відповів Влад.

Одяг мало чим відрізнявся від того, що носили всі інші бандити: штани, жилетка та майка. Але велика чорна пантера на спині одразу ж впадала в око.

Одягнувши все це на себе, Крюгер обережно склала свій одяг, що був єдиним із речей, що залишились від армії. Поруч також лежав і комплект одягу банди розміром більше підхожий для Влада, але той не поспішав переодягатися.

— Перекинь мені координати, я прогляну околиці поки ми їдемо, — звернулась до Влада Крюгер, на що одразу отримала бажане.

В інтерфейсі брейнлінка з'явилась іконка з отриманими даними, і перейшовши до їхнього перегляду, Крюгер побачила 3D-модель того району. Безліч будинків та багатоповерхових гаражів, але голографічний вказівник висів лише над одним, на вигляд, двоповерховим готелем. Спершу Крюгер оглянула будівлю зі всіх сторін у звичному режимі, а потім спробувала зробити те ж саме використавши тепловізор. Але дрон, що робив цей запис, виявився дешевим, а тому неможливо було розраховувати хоча б на якусь технологію, крім звичайної 3D-моделі. Але навіть так було добре видно, із яких саме номерів йшли незвичайні випари, вочевидь від процесу приготування наркотику.

Машина зупинилась, і Влад сам взявся переодягатися на передньому сидінні, поки Крюгер намагалась ще щось розгледіти на записі. За вікном вона побачила той самий готель, лише ще більш запущений та побитий часом, ніж на записі. 

— Їх там близько десяти, і майже всі на другому поверсі, варять свою хрінь.

— Звичайні люди є?

— Час від часу з'являються інші клієнти, а ще господарка цього гадючника завжди на місці. І хоча вона з ним заодно, але має залишитись живою. — сказав Влад та вказав пальцем на відкрите вікно з якого йшов пар. — Там всюди камери, і нам треба, щоб вони нас засікли. Обличчя тільки краще приховати.