6.3

До того моменту, як фер Артор влетів у тепер вже свій кабінет на кафедрі стихії вогню, Естері встигла й книжки розставити на вільних полицях, й обладнання доставити. З просторовим відділенням у планшеті це взагалі не складало ніяких труднощів. Вона тільки намагалась збагнути – чому він передумав й вирішив їй допомогти? Дійсно забув про планшет? Але вона точно пам’ятала, як фер Артор кинув його на стіл. Навряд чи він забув про властивості такої цінної речі. Совість замучила? Чия?! Його?! Майже повірила. Але перевірити не завадить.

Проте, коли чоловік влетів до кабінету, він якось дивно зиркнув на неї, але згадувати про інцидент не став:

– Вже все доставили?

– Так, – кивнула, скоса поглядаючи на нього дівчина.

– Чудово! Мені потрібен прилад, котрий наочно демонструє всі стадії трансформації вогню до його первинного стану – повної відсутності. Хочу оновити у пам’яті принцип роботи. Ви ж вмієте з ним працювати? – абсолютно беземоційно глянув на неї.

– З фламінарієм? Так, – знов небагатослівно відповіла Естері й, пожувавши губу, додала: – Перепрошую за свою нестриманість.

На обличчі чоловіка не смикнувся жоден м’яз, окрім одного, котрий сіпнувся разом з бровою над правим оком, здивовано вигнувши її, хоча й незначно: мабуть, встиг утримати.

– Як я зрозумів, нестриманість – ваш природний стан й, коли у спілкуванні з вами випадають хвилини тиші, я починаю нервувати, чи не сталось з вами чого, – не оминув з’їдучити Даларн.

Естері оцінила його шпильку:

– Постараюсь зробити все, аби ви не нервували хоча б з цього приводу, – з абсолютно безневинним обличчям парирувала йому.

– Хто б мав сумнів, – скривився він. – Де прилад?

– В лабораторії, звісно, – стенула плечима дівчина й рушила до дверей.

На лабораторному столі знаходилась величенька, з метр в діаметрі, скляна сфера, що кріпилась до вогнетривкого охолоджувального ойгір-каменю, котрий не розігрівався навіть у вогні. Елементи цього каменю входили й у склад скла, залишаючи його ледь теплим в процесі демонстрації. Всередині сфери знаходились чотири тонких пластини, на яких і відтворювали різні стадії вогню.

За допомогою магії студент повинен був вміти, як створити полум’я, так і згасити його. Навіть, якщо то була проста жарина: треба було або змусити її тліти й далі, або ж потухнути повністю. Кожна пластина відповідала за різні стадії.

Піднісши руку до фламінарія, фер Артор змусив спалахнути вогонь на всіх чотирьох пластинах й повернувся до дівчини:

– Зможете згасити без застосування саламандри й води?

Естері з цікавістю подивилась на сферу й те, як весело в ній палахкотіло:

– Воду не можна лише всередині?

– А у вас є ідея, як згасити вогонь ззовні фламінарія? – окинув дівчину іронічним поглядом вогневик.

– То можна? – перепитала вона.

– Прошу! – з цікавістю втупився в неї маг.

Естері швидко сконденсувала з повітря вологу довкола сфери, огорнувши її щільним шаром вже води, й скувала ту суцільною кригою, сподіваючись, що тепло фламінарія не встигне розтопити її до того, як всередині вигорить весь кисень, оскільки скло було пористим, а доступ повітря тепер було перекрито.

Фер Артор з цікавістю спостерігав за діями своєї асистентки, подумки відзначаючи, що у кмітливості їй не відмовиш. По факту, вона згасила полум’я у пристрої не водою – йому просто ні на чому було вже горіти.

– Цікаве рішення, – кивнув Даларн. – Але є варіант, де дійсно ні вода, ні саламандра не знадобляться.

– Продемонструєте? – тепер вже Естері дивилась на нього з цікавістю.

– Звичайно ж, – закляттям він розтопив кригу й випарував вологу, після чого у фламінарії знов спалахнув вогонь.

Дівчина уважно стежила за рухами мага. Давши полум’ю розгорітись, чоловік підніс руки до сфери й… просто всотав у долоні енергію вогню, залишивши пластини всередині пустими.

– Хм, – задумливо постукала вона пальцем по підборіддю, – й на які об’єми пожежі вистачить вашого резерву, щоб згасити власними силами?

Даларн ледь не крякнув з несподіванки: більшість почали б з’ясовувати як це зробити одномоментно. А ця скалка одразу ж почала шукати слабкі місця.

– Невеликий осередок займання – цілком, – чесно відповів він. – Заразом, всотуючи в себе енергію полум’я, ви збільшуєте власний резерв.

– Про збільшення резерву нас вчать ще з першого курсу, – абсолютно не надихнулась інформацією дівчина.

– Втричі? – хитро примружився Даларн.

З того, як сяйнули її очі, він зрозумів, що попав точно в ціль й заразом загнав себе в пастку. Якщо згодовувати їй різні професійні секрети – її шкідливість поряд з ним може в рази зменшитись. Але, враховуючи її натуру, ця шкідливість може вилізти будь-де, якщо вона реально має якесь відношення до того таємничого артефактора. Або ж… сама ним не є…

Він окинув її оцінювальним поглядом й ледь не мотнув головою: та не може це сопливе дівчисько вже третій рік водити за носа охоронців порядку! Чи може? Адже дядько казав, що таємничий артефактор з’явився приблизно три роки тому. Й вона навчається тут три роки. А його наречена, котру вважали талановитою артефакторкою, теж зникла три роки тому. Маячня якась! Ні! Як тільки владнає свої справи з маєтком, займеться з’ясуванням особистості цієї надто талановитої «бідної» дівчинки.

– І ви розповісте як це зробити? – Естері аж губу прикусила в передсмаку чогось новенького.

– Обов’язково, але не сьогодні, – стримав насмішкуватий осміх Даларн. – Сьогодні й завтра мені треба владнати деякі справи з маєтком. Тому, ви вільні до післязавтра. Можете поки зробити якісь намітки по кожному з приладів, що ви доставили, й ми їх опрацюємо. Я маю згадати всі тонкощі їхньої роботи.