5.1

На жаль, солодощі не здатні були притлумити все, що сколихнулось з прихованих глибин пам’яті. Естері не забула той день, коли батьки повідомили їй, що тепер вона заручена з сином герцога фер Артора – Даларном. Так, тоді навіть пораділа цьому: ну, як же! Такий красунчик дістанеться їй! Бачила вона його лише раз на якомусь прийомі, але цього було достатньо, щоб сопливому дівчиську прийти в захоплення від думки, що колись стане його дружиною.

Навіщо її батьки зробили це – зараз вона не розуміла. І тато й мама завжди дотримувались ідей свободи. Й, хоча самі вони теж були заручені до одруження, але їм пощастило закохатись одне в одного. А у своїй доньці вони душі не чули! Бувши талановитими артефакторами, вони були захоплені й дослідженнями просторової магії. Заразом й Віорін вчили всього, що вона була здатна осягнути. Й завжди твердили, що вона має сама обирати свою долю, свій шлях. І раптом… заручини…

До зникнення батьків Віорін й не замислювалась щодо майбутнього весілля. Та їй про нього ніхто й не нагадував. Через небезпечність своїх дослідів батьки, на особисте прохання короля, виїхали до далекої провінції, звідки був родом тато – Ґрейн. Він казав, що там зустрічаються місця, де простір особливо податливий до маніпуляцій з ним.  Навіть лабораторію збудував в одному з таких місць. Та одного дня батьків не стало.

Того разу вони не взяли її з собою, пославшись на те, що прибула вчителька танців. Віорін же знала, що вони збираються провести якийсь ризиковий експеримент. Тато натякав, що як все вдасться, це відкриє шлях до створення стаціонарних порталів. Але її залишили вдома. Більше вона їх не бачила: вони просто зникли, наче їх і не було.

Лабораторію опечатали й нікого до неї не пускали, окрім кількох науковців, що намагались з’ясувати обставини зникнення лорда й леді да Ґрейн. А Віорін все приходила й приходила туди у сподіванні, що одного разу її батьки звідти вийдуть. Але час йшов, й ніхто не повертався. Зате приїхала тітка – мамина сестра – з чоловіком, й почали все частіше згадувати її заручини. А одного разу просто поставили перед фактом, що до них їде син герцога фер Артора, й вони мають намір обговорити з ним скоре весілля. Жоден її аргумент проти – не сприймався всерйоз. Їй без кінця товкмачили, що всі дівчата Арделла мріють про цього красунчика. Що в столиці на неї чекає яскраве життя, сповнене балів й світських прийомів!

От тільки вона мріяла про Академію! Їй з дитинства подобалось возитись з артефактами, створюючи якісь незвичні. Батьки були просто у захваті від її винаходів! Були… Все це залишилось за межею того дня, коли вони зникли. А разом з ними зникав шлях до науки.

В Таруеллі й так лиш нещодавно зняли всі заборони щодо жінок, дозволяючи їм не тільки здобувати повноцінну освіту, але й викладати, й навіть володіти невеличкими виробництвами. Так от заміжжя могло остаточно закрити їй всі можливості навчатись! Особливо, якщо чоловік буде проти. А про самого герцога фер Артора розповідали, як про страшенного консерватора, від якого навіть дружина втекла! Хто дасть гарантію, що його син не такий? Й те, що вона особисто почула з його вуст тепер, лиш підтвердило її правоту.

Яка вона зла була тоді! Тож, і вирішила залишити подаруночок тому, хто увійде до кімнати. Перший артефакт вистрілював феєрверком-липучкою, що перетворював людину на ходяче сяйво на кілька днів. Другий вистрелював мотузкою, котра зв’язувала ноги й смикала зв’язаного, щоб той впав. Щоправда, падав він на водяну подушку, котру створював третій артефакт. Але подушка, плюнувши водою в обличчя нещасному, починала танути на очах й за кілька секунд зникала. Так – дурня, але їй хотілось хоч якось дошкулити.

Сама ж Віорін, змінивши свою зовнішність, тихо вибралась через вікно й, осідлавши коня, рвонула до найближчої станції магоходів. Дякувати, батьки ніколи не ховали гроші й де вони лежали їй було відомо. Це було єдине, що вона поцупила з дому, тікаючи.

Залишивши коня біля станції, вона вирушила лісом до іншої, що була в найближчому містечку, заплутуючи сліди. Через дві станції пересіла знов на інший, де й познайомилась зі справжньою Естері Мірейн. Дівчина виявилась балакучою й дуже скоро розповіла про себе все! Заразом й те, що виходить заміж.

На одній з зупинок Віорін вдала, що погано почувається, й попросила нову знайому купити їй тонізуючий напій. Поки справжня Естері бігала, дівчина, відвівши очі іншим пасажирам магоходу, вийшла на вулицю, прихопивши документи супутниці, й скопіювала їх образ за допомогою артефакту, що створив її батько.

Ще через дві зупинки їхні шляхи розійшлись. Естері поїхала до іншої провінції, а Віорін дісталась найближчого до столиці міста й, придбавши всі необхідні для підробки документа матеріали, заплатила за приватний кабінет у бібліотеці, де заразом набрала купу книг з родоводів Таруеллу, й створила документи для себе.

На щастя, в родоводах про сімейство Мірейн згадувалось лиш одним реченням, а через магсферу взагалі ніяких відомостей про них знайти не вдалось, що давало надію залишитись невикритою. Окрилена такою вдачею Віорін помчала підкоряти столицю. Пару разів, щоправда, ледь не прокололась на імені, але це швидко навчило її пам’ятати нову реальність свого життя.

Вступ до Академії виявився легким. Викладачі тільки подивувались такому розвинутому магічному резерву дівчинки з провінції, та ще й з простого сімейства, але зарахували одразу ж. А за відмінне складання вступних іспитів навіть стипендію нарахували. Тільки вчитись! Батьки пораділи б. Мабуть… Вона ж пам’ятала, як вони всі разом мріяли про її вступ до магічної Академії! Немов би й не було тих заручин. Тоді навіщо вони взагалі були потрібні?

Вітаю, любі читачі!
Сьогодні лише спогади Естері/Віорін, але без них ніяк))
Приємного вам читання!