2.1

Зараз же всі думки Естері були зайняті складанням плану отримання посади управителя-артефактора. А це було до темряви складно! Одна справа – змінити колір волосся, очей та шкіри. Й зовсім інша – змінити стать! Для цього потрібен потужний артефакт, що не тільки утримуватиме ілюзію зовнішності, щонайменше, добу, а ще й змінюватиме голос з дівочого на чоловічий. І, щоб його створити, їй доведеться посеред ночі йти в Сутінковий ліс на пошуки мандрівного туману. Потім зібрати росу з квіток-химер, що змінюють колір й форму протягом дня залежно від кількості сонячного світла. Й видобути кристал з печери мінливого Місяця. Усього лиш!

Найскладніше з тим туманом: він з’являється де й коли йому заманеться. Й, головне, не втрапити в нього самій, оскільки звідти можна й не вибратись в кращому випадку – день-два. А, якщо вірити чуткам, бувало, що взагалі не повертались. Заблукати ж десь між світами їй точно не хотілось.

В принципі, роздобути всі необхідні компоненти вона могла за одну ніч. Поки полюватиме за туманом, вже й роса випаде, а там – з першими променями сонця – й до печери можна. Єдина проблема: вислизнути непоміченою з гуртожитку, розімкнути захисний контур довкола студентського містечка, а потім ще й замкнути його наново і, після того, як здобуде всі інгредієнти, повторити всі ці дії у зворотному порядку. Дріб’язок!

– Так! Міелло! – рішуче повернулась вона до подружки, як тільки вони обидві опинились на вулиці і якомога далі від навчального корпусу. – Мені знадобиться твоя допомога.

Дівчина ледь не підстрибнула від несподіванки:

– Я з тобою посивію! – сердито підтиснула губи подружка. – Або ж заїкатимусь до скону!

– Вилікуємо! – відмахнулась Естері.

– Якщо лікуватимеш ти, то краще вже заїкатись, – поморщила носика Міелла. – Знаю я твої методи: доб’єш остаточно.

– Ти ж і досі жива, – глузливо сміхотнула Естері, згадуючи, як лікувала подружці зуб, що розболівся на ніч, а натомість перемістила біль в ногу, так, що та й стати на неї кілька годин не могла – зате зубний біль припинився.

– Аж дивно, – буркнула Міелла. – Цілительство – точно не твоє.

– Те, що мені треба – не з царини цілительства. Тому, не нервуй, – поплескала її по плечу.

– От після твого «не нервуй» – цілитель цілком може знадобитись, аби полікувати моє нещасне око, що почне гарантовано сіпатись, – ще більше скривилась Міелла.

Зупинившись, Естері окинула її прискіпливим поглядом й задоволено резюмувала:

– Поки ще не сіпається, тож, є шанс, що якийсь час воно все ж втримається від позапланових смикань.

– Як добре, що ти на цілительство не пішла! – струснула головою подружка, змушуючи підстрибнути всі свої золотаві кучерики. – Скільки завдяки цьому народу виживе!

– Хай живуть! – поблажливо змахнула рукою Естері й потягнула дівчину далі. – Тобі доведеться відволікти ввечері чергових на виході. Все інше – зроблю я.

– От куди тебе знов несе?! – стишивши голос, рикнула на неї Міелла. – На ніч!

– Саме – на ніч, – спокійно кивнула Естері. – Бо те, що мені потрібно, знайти можна лиш вночі.

– Зажди, – ошелешено застигла подружка. – Ти все ж вирішила найнятись управителем до маєтку фер Артора?!

– Угу, – вдоволено сяйнувши очима, підхопила її попід лікоть й потягнула далі Естері.

– Ну, припустимо, що тобі вдасться натягнути чоловічу личину, – приречено промирмотіла Міелла. – Але ж ти не знаєш, як треба поводитись! – мало не вигукнула вона.

– Що там знати?! – пирхнула дівчина. – В усіх незрозумілих ситуаціях – поводитись, як ідіот!  

– Ні, ну, що? – саркастично покивала головою подружка. – Дуже ґрунтовне знання. Одразу ж видно знавця чоловічої психології.  

– Не така вона й складна в них, – зневажливо викривила губи дівчина. – «На моє глибоке переконання – жінки й не мають нахилів до таких складних дисциплін. Навіть, якщо вони відмінниці», – сердито зімітувала вона інтонації того зарозумілого індика. – На зло стану в нього управителем! – тупнула вона ногою. – Хоч гроші з нього витрушу!

– Не знаю, чи ти витрусиш з нього щось, але він тобою вже добряче струсонув в усіх сенсах, що ти так завелась, – уїдливим тоном хихотнула Міелла.

– Ну, от нехай компенсує моє жахливе потрясіння! – ошкірилась Естері, прокручуючи в пам’яті свою сутичку з тим типом, одночасно ще більше накручуючи себе. – Гад!

– О-о-о, – розпачливо протягнула подружка, – схоже, на цілий землетрус.

– Міелло! – гримнула на неї дівчина. – Ти на чиєму боці?!

– Звісно, на твоєму, – швиденько погладила її по плечу Міелла. – А то, не приведи темрява, надумаєш ще від чогось мене лікувати, так я точно не виживу.

Естері лиш очі закотила, збігаючи сходинками до гуртожитку.