Розділ 18/1

І куди ж без родичів!

Дядько підходить і вимагає переговорити зі Стражинським.

Дуже наполегливо вимагає.

- Ти що, боїшся мене? - ще й виклик кидає.

- Навіть не збирався починати, - всміхається Всеволод Янович.

- Отже, відійдемо, - широким жестом руки махає дядько в бік.

- Ні, я Олександру не залишу.

- Та куди вона дінеться тут! Ти ж навмисно тицьнув мені її під ніс, знаючи, що під камерами і охороною.

Переглядаємося зі Всеволодом. Один раз виразно кліпаю, показуючи, що не пропаду. Бос нахиляється і шепоче, з місця не сходити та залишатися під його наглядом.

Ну і вечір, пережити б до ночі.

Ванесса тут як тут, як тільки-но залишаюсь одна.

- Тато вважає, що ти працюєш проти нас, - уїдливо цідить сестра.

- Де платять, там і працюю, - знизую плечима, ніби мені все одно.

- От не придурюйся зараз! Ти ж його коханка, так?

- Ванессо, а тобі що до цього?

Сестра зеленіє, якщо так можна казати. Коли вона злиться, щось у неї з'являється жаб'яче.

- Що мені?! Та нічого, зрозуміло! - губи підтискає. - Тільки тебе кинув Макс заради мене. То ти відразу кинулася до іншого. Ой, як страждала, ображенку вдавала. А сама-то, он куди мітила!

Не збагну, про що більше переймається сестра?

Про те, що я її звинувачувала, а тепер посміла цілуватися? Або вся справа в розкішній заміні Максима?

- Так, я страждала, кому приємна зрада. Ми ж були подругами, - як є кажу, але далі мене понесло. - Потім обтрусилася, зробила висновки. Що мені Максим, ти ж бачила Всеволода?

- Ясно, куди хилиш, - пирхає. - Він старший, досвідчений і привабливий чоловік, багатий. Ще й розумний, он як питаннями заганяв у глухий кут ведучих і Бетоніна. Рідкісний породистий самець. Але я раніше за тебе про нього наводила довідки!

- Хочеш і його забрати, чи що? Мало одного? - зараз я дражню, як раніше б ніколи не посміла.

Падати під машини, це погано. Краще берегти себе, переходити дорогу уважно.

Тільки зі мною падіння спрацювало навіть на користь. Після прощання з життям, я перестала боятися висловлювати особисту думку. Спочатку на Всеволоді випробувала, тепер і сестру легко ставлю на місце.

- Яка ж ти стала гонориста, - шипить сестра, роздуваючи ніздрі як тато. - Сама знаєш, я залетіла випадково. Тепер мені тато не дозволить нічого, крім весілля з батьком дитини.

- Отже, ти питала дозволу, щоб з ним спати, поки я на роботі?

- Санько, досить думати лише про себе! Знайшла багатого красеня, а мені твого Максима доношувати! Бачити тебе не хочу!

Ванесса зі схлипами несеться через весь зал, начебто не вона, а я звинувачувала в наявності нового боса.

Все ж не варто було так різко з нею. За колишнього знову дорікати. Нехай на здоров'я доношує. Сестра при надії, грубити погано...

Гей, Саню, не розм'якай! Це я штовхаю себе подумки.

Досить бути ганчіркою для сестри, в яку можна плювати і топтати морально. Співчувати її випадковому зальоту з моїм нареченим, от не до мене, будь ласка.

Так, черства. Така і буду, бо тоді простіше і легше від усіх захищатися.

- Са-ань, Санічко... - лунає звідкись збоку від підлоги.

Зрадникам спокійно не живеться.

Одна втекла, інший приповз під прикриттям візка з тістечками.

- Максе, відвали. Нам нема про що розмовляти.

Некультурно, але я запихаю до рота відразу всю міні тарталетку з мусово-ягідним кремом. Нехай бачить, мені не до нього. Я жую. М-м… це набагато смачніше за докучливих колишніх.

- Ти найгарніша на вечорі. Богиня, принцеса! Не можу припинити милуватися. Санічко, мені погано без тебе. Моя добра, кохана дівчинко. Ванесса з її татком суцільне зло, в порівнянні з тобою!

- Гмх-гмх... - напружено жую, міцно губи стискаючи.

Добра?

Вже ні!

- Санічко, у мене майже все готове до втечі, - продовжує шепотітися брехун. - Якщо ти почала нове життя, то і я зможу. З тобою разом! Тоді ти станеш знову моєю нареченою. Ми одружимося! Ти маєш дати мені ще один шанс!

Тьху, весь смак вишуканого тістечка псує.

Мені лестить, звісно, що колишній побачив мене у всій красі. А не розбитому стані, як міг у той злощасний вечір.

У перший раз спіймав біля торгового центру в компанії брутального Сірого. Другий раз виблискую ошатна в компанії чудового боса.

Чим же я так заборгувала всім, дозвольте дізнатися?!

Змочую горло водою.

- Максе, ти для мене залишишся колишньою плямою важкого досвіду. Не хлопцем, не нареченим, а плямою. Знаєш, такі бувають, жирні, смердючі, важко відпираються?

- Сань, ти не така, якою хочеш здаватися, - мотає він головою. - Коли-небудь ми залишимося наодинці. Ось тоді я зможу до тебе достукатися!

- Повзи вже звідси, дядько йде!

І не збрехала, дядько з Всеволодом прямують до нашого столика. Обидва начебто цілі. Але тільки один тримає спокійну маску гідності, а другий метає блискавки лютим поглядом.

- Санько, тривати це довго не може! У тебе є сім'я. Мати хвилюється, плаче. Батько весь на нервах. Я без помічниці, якій довіряв, - на цьому місці, дядько скосився на Всеволода. - Приїжджай хоча б побачитись, якщо вирішила роботу змінити. І запам'ятай, дитинко. Дядько знайде тебе скрізь, поверне і змусить покаятися.

- Дякую за запрошення, дядьку.

У самої колючі мурашки страху на спині.

Раптом Всеволод ще пошкодує, що вирішив його так обіграти?

***

Любі читачі!

Запрошую вас до моєї запальної новинки 

"Непокірна для боса. Зведений, стережись!"

Книга вже стартувала на моїй сторінці✨

Анотація:

Перше - не просила зведеного брата, але він з'явився.

Друге - він тепер мій нестерпний БОС.

Третє - я міцно втрапила!

Ім'я моїй халепі - Жан. Кароокий красень з нахабством на всі два метри зросту. З ним неможливо працювати. Зближуватися тим паче заборонено. Але тільки він завжди поруч у миті небезпеки. І лише з ним я боюся втрачати голову, коли серце частіше стукає…