Розділ 15

Всеволод

Два дні потому мій ранок починається не в офісі, а на одному зі складних об'єктів. Розробляли з командою проект для великого готелю у вигляді перлини в мушлі. Іноземний замовник, коштів на будівництво не шкодує. Але наші працівники задовбалися вже підганяти під спіраль кожен звід. Ми з головним архітектором тримаємо там все під постійним контролем.

- Всеволоде Яновичу, ми заміряли, але на фасаді не йде…

- Я тобі дам не йде! Виженемо всіх до дідькової матері! - кричить на виконроба наш головний у корпорації архітектор.

- Тихіше, - морщуся. - Переробляти доведеться. Сюди не підійшли матеріали з бічних стін. Проблема не в будівельниках. З боків рельєфні перепади менш виражені. Дмитре Івановичу, завтра проконтролюйте початок робіт з іншими матеріалами. Поки беремо процес під особливу увагу.

- Так, шефе! Я їм так проконтролюю, мало не здасться, - махає кулаком архітектор, він грізний чоловік, але з досвідом більше мого.

Обходжу гігантську споруду всередині і зовні. Піднімаюся на будівельному крані, як на вертольоті до небес. Покриваюся будівельним пилом, пробую пальцями незасохлий цемент.

Здається, ще недавно ми ходили тут з геодезистами, робили перші розмітки. А тепер на тринадцять поверхів височить півколом нова будівля. Мені подобається в цьому брати участь. В офісі так не кайфую. Там сухі цифри і розробки, а тут вирує справжнє життя.

Згадалась Олександра. З нею моє життя завирувало і вдома!

В останні дні тримаю більше дистанцію. Так, ми спілкувалися під час вечері. Всі завдання виконує бездоганно, що їй даю. Але те відчуття, що я себе стримую. Не даю проникати блакитноокому янголу далі, ніж міг би собі дозволити.

Вона незвичайна дівчина... Неначе впала мені під колеса не з узбіччя, а прямісінько з місяця.

У її перший робочий день, вирішив якось підтримати. Запропонував поїхати розслабитися в СПА. Начебто жінки люблять таке. Олекса скривилася на мою пропозицію. Збентежено зізналася, що хоче купити для капібари подарунки та ще аркуші для її дивного заняття. Трохи підглянув, що малює. Це схоже на магічні карти та лабіринти. З глузду ж зійти!

То я тоді дозволив. Потім скаженів, коли мені доповіли про зустріч з її колишнім. Ніколи не вибирав перш за все грубу силу. Але цьому тупому Максу свербів кулак у пику врізати.

Повертаюся в офіс. Біля ліфта, як навмисно чекає Дарина. Виблискує глибоким декольте на повних грудях, плескає очима спокусливо і млосним голосом несе якісь безглуздості.

Після мого розлучення, начальниця відділу стала аж занадто активна. Міг би задуматися з нею про коротку інтрижку, якби нав'язливістю не дратувала. Тому різкувато з нею, прошу надсилати все, що хотіла, на пошту.

У приймальні підозріло три помічниці розгулюють з чашками. Руслан різко смикнувся від монітора, отже, грав. Одна Олександра зосереджено швидко друкує. Хоча завдань сьогодні ще від мене не отримувала.

- Всеволоде Яновичу, добрий день!

Команда помічників пожвавлюється. Навперебій доповідають, що я пропустив. Тільки новенька не стрибає на стільці з привітаннями.

Ми не бачилися з ранку. Проводжу поглядом по її гарненькому обличчю в формі сердечка. Світле волосся вона ззаду зібрала, робить вигляд дуже серйозної дівчини, що кусає кінчик олівця.

Зовсім не тією, що бігала вчора з м'ячиком за капібарою. Сміялася на весь дім, коли Тіна приносила іграшкового крокодила. І навіть чув від Івана, що все-таки впала у звіриний басейн. Що не дивно, знаючи, везіння Олександри.

Шкода, пропустив найцікавіше!

- Олександро, зайди до мене з двома чашками кави, - даю розпорядження перед тим, як піти в кабінет.

Невдовзі з'являється на моєму столі кава. Чомусь смачніше, ніж коли готують інші помічниці. Не зрозумів, у чому різниця. Просто подобається більше.

Ми разом п'ємо підбадьорливий напій. Обговорюємо нових замовників. Потім тема збивається в іншому напрямку.

- Всеволоде Яновичу, мене заклюють через вас, - Олекса зітхає, опускаючи на стіл небесні очі.

- Тебе ображають колеги? - хмурюся.

- Ні, це я їх ображаю. Тим, що лише мені перепадають привілеї приносити босові каву. Давайте нас за чергою кликати, а?

- Тоді буду викликати окремо також. У нас з тобою інший формат роботи, вимагає більшого узгодження.

- Розумію-розумію, - не сперечається хоч у чомусь. - Ой, у вас рукава в нальоті будівельного пилу. Знімайте піджак!

- Потім у хімчистку віддам, - відмахуюся, для мене це дрібниці.

- Можна хоч трошки вологим рушником обтрясти?

Вже цікаво…

- А давай, - піднімаюся з крісла.

Олекса несеться в мій внутрішній особистий туалет, там є й душова кабінка. Повертається з маленьким рушником і губкою. Прямо на мені за справу приймається.

Спершу проходиться по одній руці, потім по іншій, переходить на спину. Її дотики легкі, тим паче через одяг. Прислухаюся до себе... Зовсім не дратує. Ніжним голоском примовляє, як очищаються плями. І мені вже хочеться так само завтра забруднитися. А ще краще б губкою пройтися по ній…

Не краще! Сево, повертайся до тями! Білявку ти взяв на роботу з корисливими цілями!

- Все, достатньо. Тепер я найгарніший бос, - жартівливо відсторонююся, прикриваючи збочені думки.

- Для багатьох жінок в офісі ви бажаний красень у будь-якому піджаку, - пирхає єдина з моїх помічниць, кому це буде до лампочки.

- Ніяких жінок, ми ж домовилися!

- Добре, що ще пам'ятаєте. А то я починала перейматися.

Перейматися? З чого раптом? Чіпко примружуюся. Хочу розгадати.

Але Олександра, як ні в чому не бувало, збирає чашки і бажає мені продуктивного дня.

Дивовижна дівчина!

Проводжу кілька важливих дзвінків. Відповідаю на листи, ті, що лише особисто отримую. Між справами до мене заглядає брат. Він вчора прилетів. З сьогоднішнього дня знову разом в офісі.

- Сево, це що за красуня у тебе з'явилася в помічницях?

- Що, подобається? - загадкову посмішку тягну.

Роберт хмикає під враженням, і завалюється на крісло для відвідувачів.