Розділ 14

Після роботи мене забирає один з водіїв Стражинського. Приставили для надійності ще й охоронця.

Навмисно довго збиралася та вийшла пізніше колег, щоб не вишукували нові приводи моєї підозрілості. Проте я не впевнена, що інші проґавлять.

Вже зрозуміло, що в цьому офісі вуха, очі та інші частини стирчать з усіх вікон та стін. Он, як слава про мене рознеслася в перший день. Це ж та, що найхитрюща влізла без конкурсу, або та, що коханка боса, а якщо не з ним, то комусь певно дала.

Засмучуватися ніколи. Всеволод дозволив нам з водієм і охоронцем заїхати по дорозі в невеликий торговий центр. Мені хотілося купити Тіні нову іграшку в подарунок і в канцтоварах взяти ще аркуші. Минулі всі покреслила на карти, бо нерви лікувала.

Можливо, подіяло, що скаржилася і сумно зітхала після спілкування з мамою. От не знаю, що саме. А у мене на руках з'явилася особиста картка. І шанс на ковточок свободи.

- Тут зупиняти? - гальмує водій.

- Так, будь ласка, - посуваюся до виходу.

- Я перший виходжу, ти за командою, - басовито попереджає охоронець.

Він такий міцний і височенний хлопець на ім'я Сергій, всі звуть його Сірим. Міг би без гриму зніматися в бойовиках. Купа м'язів, ходяча скеля і вираз обличчя всю дорогу брутально-цегляний.

Ну гаразд, не цілий ковток для свободи. І все ж після ув'язнення крапелька буде за щастя.

У зоомагазині Сірий зносить два стелажа з нашийниками і одягом для мініатюрних собачок. Поки допомагав збирати, йому мішки з кормами на голову падали. Ох, уявляю, як в канцтоварному запам'ятаємося.

Купую для Тіни набір з качечками для басейну. Ще сподобався м'ячик для ігор, вона любить приносити щось у пащі. Ну і наостанок не втрималася, взяла надміцного крокодила, який витримає зубки гарнюні.

- У вас, напевно, велика собака з міцними зубами? - оцінює мій вибір касир.

- У нас капібара.

- Хто? - у касира брови лізуть на лоба.

- Капібара, - спокійно повторюю, збираючи за собою вже чергу.

- Очманіти! Тоді почекайте, дам качок міцніше, - тікає за іншою коробкою.

У черзі люди радять шукати крамниці для коней або мавп, а може, й для бегемотів, якщо такі бувають. Вони б дуже здивувалися, що власниця не я, а стриманий і бездоганний у всіх сенсах Всеволод Янович. Такого ще спробуй до бегемотів послати.

Після зоомагазину набагато швидше купую для свого хобі матеріали. Там нема чого вибирати, є розміри, кольори і ніяких ризиків, що подавлюся або випадково проковтну всі разом покупки, як Тіна.

Але Сірий знову відзначився. Підняв руку показати, що у нього все-все під контролем. Маркери розлетілися, за ними зошити, ручки, олівці і пішло-поїхало. Але що дивно, на мене б накричали й за менше. Сірому посміхаються, жінки залицяються, кажуть: "Ой, геркулес який".

І от ми з геркулесом Сірим наближаємося до виходу. Він задоволений, отримав вже кілька номерів телефонів від любительок тестостеронових качків. Я теж щаслива, мрію скоріше малятко Тіну потішити.

- Саня?! Саню, почекай!

Трясця, благаю, тільки не це.

Розмріялася, відволіклася від складного робочого дня.

Звідки тут взявся Максим? Адже спеціально вибирала місце подалі від офісу дядька.

Квапливо крокую вперед, Сірий тримається поруч. Макс за нами, ото вже окатий негідник.

- Його вирубити? - басить охоронець.

- Багато людей навколо, - лише це мою злість зупиняє.

- Так, босові не сподобається, просив не світитися.

- Ну, Санічко! Дай мені хвилину, прошу тебе!

Колишній наречений дратує наполегливістю. Невже він сподівається, після всього, від мене почути щось добре? Всю віру в чоловіків розтоптав!

- Відчепися, - різко з ним, коли наздоганяє.

- Ти все зрозуміла неправильно!

- Ой, то от у чому справа!

Зупиняюся і пронизую зрадника розлюченим поглядом. Як ще можна зрозуміти? Ванесса збрехала? Домалювала на тесті смужку?!

- І виглядаєш так... - колишній зітхає, а сам то не дуже, зарослий, неголений, синці під очима. - Завжди світилася красою. Зараз взагалі якось особливо, тобі пасує це все... А хто з тобою? - киває з невдоволенням на Сірого.

Охоронець роздуває загрозливо ніздрі.

- Мій колега, - не повністю брешу, ми ж обидва на Стражинського працюємо.

- Не дуже схожий на колегу. Більше на вишибалу або тих здорованів, що танцюють стриптиз…

- Чого?!!

Сірому не сподобався варіант з танцями.

- Припини мого колегу бентежити. Що хотів, тільки швидко?

Максим складає разом долоні біля грудей.

- Прошу, пробач. Сань, лише ти єдина в моєму серці. Я, чесно, був щирим з тобою. Пам'ятаєш, коли залишалися удвох…

- Не пам'ятаю! Впала і всю зайву пам'ять відбило. Все, незнайомий чоловіче, прощавайте!

Ми з Сірим рішуче далі до машини йдемо.

Тільки це не зупиняє нахабного Макса.

- Сань, я не хотів з нею. Ванесса сама, вона чимось напоїла мене!

- Еге, і як я відразу не здогадалася, - бурмочу під ніс.

- Якби не вагітність твоєї сестри, ніколи б не повторилось. Клянуся! Все одно збирався порвати, навіщо від неї дитина. Але її батько змусив мене. Ти ж знаєш Олександра Давидовича. Під дулом вимагав на дочці одружитися! Погрожував розправою моїх родичів!

Біля машини повертаюся.

- Максиме, який же ти бовдур. Зараз ще більше впав у моїх очах.

- Я ще піднімуся, доведу! Ти ж кохаєш мене! - кричить він, коли я сідаю, і Сірий зачиняє дверцята. Через вікно водія продовжую чути голос, який колись почути чекала: - Де тебе знайти? Санічко, я буду шукати!!!

Але ми вже зриваємося з місця і їдемо.

От халепа... Всеволоду не сподобається моя сутичка з колишнім.

З іншого боку, все обійшлося. Ніхто не забрав. У будь-якому випадку, довго ховатися не вийде.

І навіть особливо розлючена частина мене, просить піти на весілля. Піти, аби впевнитись на власні очі, що бідненького Макса змусять одружитися. Бачте, дитина йому не потрібна. Про що тоді думав, коли зраджував і нагулював? Та нічого, мої родичі змусять. Не з тими зв'язався підступний наречений на двох.