Розділ 6

Олександра

Так, я розумію, що мій дядько дуже впливовий бізнесмен. І не завжди дотримується етичних правил.

Він мені сто разів повторював, що вигризати треба місце зубами. Подумаєш, родини у конкурентів. Самі винні, що дорогу йому перейшли. Дядько Саша якраз з тих, хто нічим не гребував у дев'яності. Взяв тоді в голову, якщо він не переступить через чужі банкрути і трупи, завтра вже переступлять через нього.

Дев'яності пройшли. Дядькові не треба більше з нуля на продажах машин створювати велику будівельну корпорацію. Вона вже є у нього. Але той страх все втратити, як багато, з ким він починав, змушує його ненавидіти будь-яких конкурентів.

Тому вірю Всеволоду…

Хоч вигляду і не показую.

Ймовірність потрапити до Стражинського під колеса, приблизно така ж, як до звільнених без виплат співробітників дядька. Як і до багатьох його інших ворогів. Всеволод з братом не одні такі злі на мого заможного родича.

- Саню, в мовчанку грати не вийде. Ти мене чуєш?

Морщуся. На стелю дивлюсь.

- Олекса? Так краще?

- Нехай, - знизую плечима з розумінням, що господар маєтку вже не відчепиться.

- Ти отримувала завдання від дядька зірвати нашу угоду? Зауваж, я в курсі, що він до останнього сподівався перехопити наших інвесторів. Його люди там крутяться, поки Роб перебуває у процесі укладання контракту. Всі ознаки - запасного плану.

Переводжу погляд на чоловіка. Він роздратований, хмурить широкі брови. Грає жовнами, і мені вже страшно з ним в одній кімнаті залишатися.

Гірше, що ніхто на допомогу не прийде. Тут всі його вірні люди. Навіть добродушна Марина господаря обожнює.

- Гаразд, я і є запасний план, - важко зітхаю.

- Подробиці будуть, сподіваюся? - Всеволод небезпечно мружиться.

- Та-ак... - закочую очі, - з чого почати? Наречений зраджував мені з донькою дядька. Батьки вимагають у них просити вибачення. Моїм завданням по життю було - не висовуватися, ні за яких обставин не образити Ванессу. Мій дядько не подарунок, звісно, але родинні зв'язки береже і реально надавав допомогу. От, наприклад, мені дуже допоміг. Взяв до себе на побігеньки в помічниці. Підпускав близько до справ, адже впевнений, що я ніколи не наважуся звільнитись. Ну куди мені, нікчемності без нього. Доньці він видав окремий кабінет, призначив начальницею. Вона займається начебто рекламою, але я ще жодного разу не бачила результати, які б сестра видавала сама, а не чужі за свої. Цього достатньо називатися запасним планом? Можете ще кликати запасним колесом або дурепою. Я не ображуся.

Всеволод очманіло кліпає. Треба відзначити, не в перший раз доводжу.

- Хочеш сказати, що вчора просто тікала від них?

Боже, нарешті!

- Саме так! Тікала у нове життя, а ви завадили мені з братом.

- Але я ж не залишив тебе у клініці?

- Зате обшукували і причепилися з допитом.

- Бо знаєш, до мене чимало потрапляло шпигунів, - анітрохи не кається, хитаючи головою. - І для нового життя ти погано підготувалась. Начебто цікава історія, але багато нюансів.

- Не хочете, не вірте, - відштовхуюся від нього на ліжку подалі.

Нехай я в одязі, але чіпкий погляд господаря пробігся по мені і не раз. Обпалює от навіть. Тисне важкою аурою вічно підозрілої людини.

- Мені потрібно тебе більше дізнатися, щоб, справді, повірити.

- А мені не треба про вас дізнаватися. Ви такий же, як дядько, тільки молодше.

Взагалі-то брешу. До приходу Всеволода крутилися думки про нього. Згадала навіть прізвище Стражинських. Дядько копав під них, збирався віджати будівництво торгового центру. Щось не вийшло, напився. Вони не одні такі, на кого мій впливовий родич гострить зуби.

Якби не вчорашні потрясіння, відразу б здогадалася про зв'язок із прізвищем.

Але що тут поробиш вже. Вляпалася міцно.

- Сподіваюся, твоя думка зміниться, - впевнено хмикає.

- Не сподівайтесь. Я більше не вірю чоловікам!

У відповідь мені усмішка.

- І що далі? Втекти від мене збираєшся в нове зоряне життя?

- Авжеж!

Пирхаю на підозрілі глузування Всеволода. Найприкріше, мені нікуди збігати. І він про це знає!

- Тепер я так просто не відпущу тебе, Олександро, - суворо виблискуючи очима, припечатує цей нахаба.

- Думаєте, відразу побіжу на вас доповідати? - зривається з язика, про що я тут же шкодую.

- Ні, я впевнений, що зі мною тобі більше сподобається.

Яке ж у деяких зазнайство!

- І що... ви збираєтеся мені запропонувати?

- Для початку посаду помічниці, а потім ми подивимось, як ще станеш у нагоді.

Ух, як пильно втупився на мої губи. Невже в його “нагоді” є і прихований збочений підтекст…