Розділ 5

Новий підйом по сходах пережила. Знову його нахабна величність Всеволод підняв і доставив прямо до спальні.

Ну більше я з ним не спілкувалася. Тільки кивала, показуючи всім виглядом - соромно обшукувати нещасних дівчат. Та ще й документи з телефоном відбирати!

Але я вже зрозуміла, що справу маю з упертим віслюком. Як не проси - не віддасть. Його територія, його лише правила.

А я так втомилася, що навіть зловила справжні галюцинації. Мабуть, все-таки міцно стукнулася головою. Хоча й не дуже, але мозок потрусило добряче. Починаючи з моєї сімейки, щасливої за Ванессу і зрадника нареченого.

На рівні другого поверху, коли Всеволод тягнув на третій, визирнула коричнева істота з короткою шерстю. Уважно розглянути не встигла. Приблизно, як бобер, ось такий глюк, але набагато крупніше за розміром. Дивне створіння розвернулось і стрибнуло на підвісну металеву гойдалку…

То вже треба спати, так подумала я.

Всеволод передає мене жінці. Приємна, балакуча Марина діє заспокійливо. Зайвих питань не задає, напевно, заборонили. Допомагає зняти мій брудний одяг, рваний місцями. Шкода джинси, могла ще рік відносити.

- Беріться за мене, як зручно, і обережно потрапимо до ванної, - допомагає Марина, повністю підлаштовуючись під мій крок.

Ми заходимо. І... я голосно скрикую. Можливо, навіть міцними слівцями вилаялася.

- Це я???

- Ми зрозуміли, що ви впали. Та по очах помітно, плакали. Волосся теж відмиється, все поступово обов'язково налагодиться.

- Очмані-іти... - повторюю за Всеволодом.

На мене з великого дзеркала витріщається червоними очима справжнє чудовисько!

Казала так на господаря маєтку, а сама яка. Боже!

Опухлі повіки, червоні плями, чорні смуги на обличчі та шиї. На волоссі злиплий бруд із глиною, тією, що пом'якшила падіння і допомогла нічого не зламати. Зараз мої біляві пасма нагадують хвіст старої облізлої собаки після купання в калюжі.

Дивно в такому випадку, що Всеволод взагалі забрав до себе. І не дивно, що обшукував. Та й у клініці назвав не сліпучою красунею. Що можна перекласти, як та ще потвора.

Надто складний він, швидко й не зрозумієш. Тільки-но повіє від нього людяністю, хоп, і все псує впертим характером.

Лізу в простору душову кабінку з низькою підніжкою. Марина допомагає мене відмивати, а я намагаюся не схлипувати.

Як пощастило, що Максим запізнився з моєю мамою. Показувати себе такою розбитою, жалюгідною і страшною, зовсім при ньому не хочеться. Краще нехай побачить, як мені добре без нього. Свічуся, насолоджуюсь та пахну свободою.

Але зараз мій вигляд кричить навпаки. Я ніхто без моєї сімейки. У перший раз зважилася починати без них нове життя. А за відчуттями, це нове життя вже геть переїхали трактором.

Ну чому я не перевірила, як виглядаю у клініці? Побачила дві смужки сестри, і як цеглиною прибило всі адекватні думки.

Якщо не падаю і довго не реву в три струмки, то у мене, можна назвати, достатньо приваблива зовнішність. Генетика нагородила м'якими рисами обличчя, великими блакитними очима, трохи кирпатим носом і виразною ямочкою над верхньою губою. Світло-пшеничне волосся у мене від народження. Струнка фігура ближче до худорлявої. Бо весь час у бігах, часто поїсти не встигала з нескінченними завданнями в офісі.

Моя двоюрідна сестра зовсім на мене не схожа. У неї густе темно-каштанове волосся, карі очі з котячим розрізом, риси обличчя загострені і постійна проблема з дієтами. Ванесса час од часу виснажує себе різними практиками, проте все одно незадоволена.

Наші прогулянки раніше виглядали так. Хлопці підходять знайомитися спочатку до мене. Потім дізнаються, хто тато моєї подруги, і ведуть проводжати не мене.

Але я ж не обурювалась, щоб вона не хвалилася бізнесом татка! А вона дозволяла собі робити зауваження, що мій одяг надто відвертий, макіяж краще робити блідніше. Так, її зачіпало, що без «грошей татка» залицяльники крутилися не біля неї.

Все-все, досить. Мотаю головою, чим лякаю Марину.

- Це я думки зайві струшую. Зрадив наречений, - ну хоч щось бурмочу в пояснення.

- Тоді і тій іншій зрадить. Та не буде їй з ним щастя. А тебе сам Бог вберіг від заміжжя з ним, - примовляє жінка, замотуючи мене у величезний махровий халат.

- Не знаю, що думати. Поки дуже боляче.

- Пройде, я теж колись через зраду пройшла.

Тільки зачиняються двері за доброю Мариною, мене миттєво затягує в сон. Позначається тяжкість минулого дня.

І я навіть поки не здогадуюся, що підготує мені наступний…