Розділ 3/1

Зрозуміло, Макс підтверджує, що знає мене. Адже я далі чую, як Всеволод називає йому адресу клініки і запевняє, що я жива, майже здорова, і потребую, щоб до мене приїхали з чистими речами знайомі або родичі.

Я хіба казала, що потребую?!

У-уу... який самовпевнений містер Турбота. Такого нічим не проймеш.

Просила відвалити на дорозі - забрав. Вимагала не кликати моїх родичів - він для них готовий навіть вислати машини для прискорення.

От що не попроси. Все зробить навпаки!

Який складний чоловік. І якщо у нього є дружина або наречена, або хоча б дівчина, то я їй дуже співчуваю.

- Ой, я згадала! Згадала! - підстрибую на одній нозі і смикаю вперед рукою, щоб повернули мій телефончик. - Це ж Максим, мій наречений! Дайте мені його на хвилиночку!

Всеволод перериває розмову, просить почекати і з сумнівом коситься.

- Дайте швидше. Ми ж кохаємо одне одного! - благально вигукую на весь поверх.

- Передаю вашій нареченій, до неї, здається, пам'ять повернулася, - Всеволод нарешті повертає те, що вкрав.

Кхм-кхм.

Відкашлятися не завадить.

- Саню, ну ти чого втекла отак безслідно? Що сталося, нормально поясни? - до болю знайомий голос, той самий м'який баритон, який колись закрутив мою голову, зараз лунає знущально після всього.

- У Ванесси від тебе буде дитина?! - б'ю прямо в пику питанням.

Хочу почути ще від нього.

- Сань, я хотів пояснити, просити вибачення... Вийшло випадково, потім ще раз, але я…

- Ти козлина, Максиме! Гуляща козлина! Ніколи до мене більше не наближайся! І тільки спробуй приїхати або комусь повідомити. Тут багато щипців і скальпелів, а у тебе бовтається дещо зайве!

Фу-ух... натискаю відбій і повільно видихаю.

Трохи полегшало. Але це тимчасово, завтра згадаю і смуток знову почнеться. Навіщо він залицявся до мене, навіщо брехав про почуття? Заміж тим паче з якою метою кликав? Щоб зраджувати з моєю сестрою? Козлина він. Ото саме про нього.

Мій крик на вже колишнього нареченого, прискорив опис рентгенолога. Все віддав.

З перевіркою МРТ просять до ранку почекати. Спеціаліст у них застряг у дорозі, машина зламалася. Ну день такий, мабуть. Життя ламає і техніку.

- У вас є з собою речі? Ми проведемо в палату. Для вас якраз є найкращі апартаменти з виглядом на парк, - пропонує медсестра.

- Дякую, але я йду звідси. Залишатися не буду.

- Олександре, доведеться залишитися в клініці, - з натиском командує Всеволод.

- Ви - залишайтеся, а я хворі ноги в руки і ховатися через вашу турботу.

Роблю гордий стрибок у бік виходу. Один, другий…

Похитнувшись на одній нозі, мало не падаю, але мій вбивця і рятівник (два в одному!) підхопити встигає.

- Прошу нас почекати, - Всеволод звертається до персоналу, потім до мене більш суворо і владно: - Найкраща палата в клініці. Вибір меню як у ресторані. Що тобі не так???

Дійсно, що не так?..

- За мною приїдуть з хвилини на хвилину. Ви ж адресу назвали Максиму! Він той ще підступний гівнюк, і певно здасть усій банді, де мене тримають.

- І навіщо? Адже він твій наречений?

- Колишній негідник, - вимовляю крізь зуби. - Бо виходить, у вас я крала вишню. У них взагалі багато всього дорогого і цінного. Боргів набралася, а як я віддавати, постраждала, буду???

Всеволод кліпає очманілими очима.

- Хочеш в іншу клініку?

- Ні-і! Вони мене шукали і без вас по всіх лікарнях. Клініки в місті теж всі будуть перевірені. Починаючи з цієї, раз ви назвали адресу. Будь ласка, витягніть мене звідси швидше! Зробіть хоч щось добре за сьогодні!

- Олександро, ти серйозно зараз?

- Авжеж! Ще кілька хвилин, і ви вже не задасте мені НІКОЛИ питання. А раптом я теж вам допоможу? Ну заберіть, дуже прошу…

- Звичайно, допоможеш. Нерви мотати, - роздратовано хмикає, але в наступну мить на руки підхоплює. - Де у вас запасний вихід? Дівчині терміново потрібно на свіже повітря.