4.1

З ранку в кабінеті герцога Даларн викладав свою ідею:

– Потрібно, щоб ті, в кого вчора брали артефакти для слідчої лабораторії, почули – зовсім випадково, звісно – про те, що леді Артор опанувала стихію чорного вогню й зараз відновлює зліпки слідів.

– Так раптом опанувала? – досить скептично сприйняв пропозицію батько.

– Чому ж раптом? – втрутилась Віорін. – Давно працювала над цим, а тут… розізлилась й прорив! Тіні ж не треба знати всіх подробиць, – знизала вона плечима.

– Тіні?! – здивувався герцог.

– Ну, не називати ж його «той, що ганяється за мною»! – пирхнула дівчина. – А він… складається враження, що дійсно десь з тіні визирає й насміхається, – процідила вона сердито.

Даларн, що спирався на спинку крісла, де сиділа його дружина, опустив долоні на її плечі:

– Ми витягнемо його звідти.

Герцог задумливо постукував пальцем по столу:

– Ви певні, що закляття нищення було дійсно в одному з артефактів?

– Так, – впевнено кивнув Даларн. – Ми всі уважно стежили за зліпком сліду, й жоден з нас його не помітив, поки воно не спрацювало. А це означає, що воно вилетіло з іншого боку.

Батько підвів на нього похмурий погляд:

– Ти розумієш, що це означає дуже серйозні проблеми? Зловмисник просто в самому Департаменті!

– Цілком. Проте, – чоловік обійшов крісло й, підтягнувши стільця, сів навпроти дружини, – це значно звужує коло пошуку.

– Звужує, але не робить його легшим, – не поділяв синового оптимізму герцог. – Підозрювати можна будь-кого.

– Звузити до менталістів? – переводила з чоловіка на його батька трохи спантеличений погляд Віорін.

– Це нам, на жаль, нічого не дасть, – невдоволено скривився герцог. – Кожен службовець Департаменту проходить щорічну перевірку магічного потенціалу. І я можу впевнено заявити, що жоден з менталістів Служби безпеки не має такого рівня ментальної магії, котрий дозволяв би так гратись нею.

– А якщо вплинути на потенціометр? – припустила дівчина.

– Виключено! – миттю відрізав фер Артор-старший. – В кімнаті перевірок контролюючі артефакти: жодна ілюзія не втримається.

– Але, якщо він такий сильний менталіст, – не здавалась Віорін, – то міг вплинути спочатку на перевіряючого ще за межами кабінету, де відбувається перевірка. А вже в кабінеті, скориставшись якимось своїм впливом, змусив змінити налаштування потенціометру під себе, зафіксувати необхідну інформацію про його магрезерв, й повернути все на місце.

– Цілком робоча версія, – погодився з нею Даларн. – Коли була остання перевірка? – повернувся він до батька.

– Обов’язкова – для тих, хто працює тут давно – два місяці тому, – герцог потягнувся до магсфери й передав нею якесь повідомлення. – Я віддам наказ, щоб його принесли сюди. Оскільки леді Артор перевірку ще не проходила, гадаю, ні в кого не викличе підозр, що пройде вона її тут під моїм особистим наглядом. Після цього чутки про освоєння стихії чорного вогню набудуть набагато більшої ваги й, сподіваюсь, змусять нашу тінь заворушитись.

– Але ж, – збентежено кліпала на нього очима Віорін, – Департамент – не пліткарня!

– Звісно, ні, моя люба! – поблажливо всміхнувся герцог. – Але, повірте, я знаюсь на тому, як розповсюджувати необхідну мені інформацію. Коли офіцер вже майже вийде за двері, промовите фразу: «Чорний вогонь не може зашкодити артефакту?»

– Емм…, – задумливо заломила брову Віорін, – ви підозрюєте, що він піде розповідати далі?

– Я підозрюю, що як він знаходиться під впливом невідомого менталіста, то ця інформація швидко стане відомою маніпулятору, – прояснив фер Артор-старший.

За кілька хвилин до кабінету постукали й увійшов офіцер з чималенькою скринькою, що скидалась, скоріше, на прямокутну валізу, оббиту оксамитом. Поклавши скриньку на стіл, він розкрив її. Зсередини потенціометр уявляв собою дві пласкі кришталеві плитки, одна з яких була вмонтована у кришку, друга – в основу. В основній були заглиблення для рук, а на верхній відображалась інформація про потенціал людини, що проходила перевірку. Там же зберігалась й інформація про всі попередні перевірки.

– Дякую, Пайтоне, – кивнув офіцеру герцог. – Можете бути вільні. Вас викличуть.

– Але…, – раптом зам’явся офіцер, – Ваша Світлосте, перевірку маю проводити я… за інструкцією.

– За інструкцією, котру підписував я?! – обдав його крижаним тоном герцог. – Пункт про конфіденційну інформацію нагадати, офіцере?!

– Перепрошую, Ваша Світлосте! – миттю виструнчився підлеглий. – Дозволите йти?

– Йдіть! Повернетесь за годину! – ледь повів бровою голова Департаменту й офіцера мов вітром винесло за двері.

Віорін ледь встигла промовити заготовлену фразу, щоб її дійсно почув той, хто мав почути:

– Чорний вогонь не може зашкодити артефакту? – тільки договорила, як двері зачинились.

– Схоже, він дійсно під впливом, – похмуро хитнув головою Даларн. – В іншому випадку й рота не розкрив би.

– Значить, ми рухаємось у вірному напрямку, – абсолютно безрадісно погодився з ним батько. – Прошу, леді Віорін, – жестом вказав він на прилад.

Обидва чоловіки лиш хмикнули, помітивши з яким завзяттям кинулась до потенціометра дівчина. Спритно спроектувавши зовні його налаштування, вона почала відшаровувати інформацію, добираючись до дня щорічної перевірки магічних резервів службовців Департаменту. За кілька хвилин Віорін розпачливо втупилась у верхній кристал, чим викликала занепокоєні погляди обох чоловіків.

– Ну, ні! – аж скрикнула вона, стукнувши спересердя кулаком по столу, геть забувши про всі правила етикету й пристойну поведінку леді.