Головна таємниця Леройса

Епілог

- Камі, на що ставиш: гепнулася без тями від перезбудження чи страху? – гигикала куля.

- Звісно, що все в купі, але якщо вже й обирати, то тут явно домінує надмірне збудження, – холодно констатувала Камірра Фрекас.

- Ви двоє взагалі нормальні?! У мене тут адептка вмирає, а вони об заклад б’ються! – надривно скрипів дракон, не перестаючи метушитися навколо непритомної. – Допомогли б краще!

- А з чим тут допомагати, Леррі? Усе ж і так ясно як Божий день! – змовницьки засяяла куля.

Леройс перевів погляд на Камірру в пошуках підказки, а та вирішила не пасти задніх і підіграти:

- Пане Леройсе, ну хіба Ви ще не здогадалися? Усе ж просто, як у казці: один палкий поцілуночок в уста, й Ваша адептка миттю на ноги зіскочить.

Спочатку дракон сприйняв поради цих двох жартівників за чисту монету, допоки його лиця не торкнувся розмірений подих адептки:

- Раз прийшли тільки позловтішатися, то геть звідси! А то звільню обох, – особливим терпінням ректор не вирізнявся.

А воно йому ой як знадобиться з адепткою, яка, щойно розплющивши очі, заплющила їх назад.

- Нерітеє, запізно – я бачив, як ти отямилася!

«Цікаво, якщо я хутко прокажу «inferno», чи згине він у пеклі назавжди?» – гарячково розмірковувала Нері.

«З собою тебе заберу, безсоромна адептко», – тепер від розгніваного пана ректора дракона Леройса не сховатися навіть у власних думках!




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше