Головна мета героя
Епілог
Анабель стояла в королівському саду. Одягнена вона була в розкішну сукню. Зорі бігали по небі, як маленькі пустотливі вогники. Інколи пролітали Сріблинки. З заду почулися кроки. Королева рвучко обернулася, приготувавшись захищатись.
-Спокійно це я,-засміявся король,-Ти чому втекла зі свята.
-Не люблю великого скупчення людей.
-Ти знову ходила в ліс мертвих правителів.
-Як ти дізнався?-запитала Анабель.
-Твоє лице червоне. Знову плакала і розшукувала дерево нашого дядька.
-Якщо чесно тут я відчуваю себе чужачкою.
-Ти будеш прекрасною королевою,-промовив брат.
-Як ти думаєш Повелитель смерті поверниться?-глянула на нього сестра.
-Можливо. Але він тобі не нашкодить поки ти носиш цю корону.
-Святкування перемоги у війні завжди такі нудні?
-Як для кого,-засміявся хлопець,-Добре що все добре закінчується.
-Це тільки початок,-промовила Анабель.
-Що ти маєш на увазі?
-Перед смертю містер Вудл сказав, що наш тато живий,-сказала тихо королева,-Ми повинні знайти його.
-Тільки не зараз. Люди залякані, королівство зруйноване. Ми потрібні їм.
-Ти маєш рацію, братику.
-Тоді ходімо святкувати.
Вони прямували назад до натовпу. Темрява ніжно огорнула їх і тільки червоні уламки рубіну зблиснули в короні Анабель.
#1787 в Фантастика
#3560 в Сучасна проза
Відредаговано: 14.03.2021
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
