Пролог

    Чорні хмари закрили сонце. Вмить по небі загуляли блискавки і пустився дощ. Люди забігали по площі, як комахи, шукаючи де перечекати негоду. Продавці на вулицях метушились, намагаючись врятувати свій товар. Деякі перехожі начаклували собі прозорі парасолі і рушили у своїх справах. Птахи повсідалися на гіллях дерев, озиваючись тільки своїм гучним криком. Тільки у великому замку стояв спокій. Новонароджене дитя спокійно спало у своїй колисці, а велика чаклунка співала йому колискову, ніжно посміхаючись. Полум’я в каміні розгорілось сильніше і перекинулось на пухнастий килим. Королева покликала варту. Червоні язики повільно перетворювались в силует людини і невдовзі у кімнаті з’явився чоловік. Його обличчя було білим наче сніг, довгий плащ спадав на землю й розгортався до самих дверей. На голові були великі роги, а очі сяйнули підступним блиском. В цю мить до кімнати забіг король з кількома озброєними чоловіками у синіх мантіях. 
-Я прийшов за дитиною,-погрозливо мовив чоловік-полум’я.
-Будь ласка. Не забирай її у мене,-проскімлила королева.
-Угода є угода.
    Чорноволосий чаклун рушив до колиски, але дитини він там не побачив. Королева кинулась тікати, а король вступив у бій. Чаклунка бігла довгими коридорами до тронної зали. Передчуваючи що він уже близько. У залі її зустрів дорослий син з немовлям на руках. 
-Мамо, куди ти нас відправляєш? Мені уже 18 я можу захистити тебе. 
-Зараз ти мусиш подбати про сестру у ній наше спасіння,-квапливо мовила змучена жінка,-Я відправлю вас в інший вимір. Там люди не вірять у магію, тож ховай свої сили. 
    Чаклунка поклала у корзину з немовлям записку, маленьку скриньку, а на шийку дівчинки наділа ланцюжок з ключиком.
-Твоя сестра нічого не має знати про чари до 18.
-Я ховатиму від неї все що може їй нашкодити, в тому числі і чари.
-Я люблю вас. А тепер біжіть. 
    До кімнати увірвався рогатий чоловік. Бідолашна жінка заплакала і заступила прохід.
-Забери моє життя. Лиши її у спокої. 
    Чаклун глянув їй пряму у вічі. Королева безтямно впала на підлогу. Її напівпрозора душа покидала тіло й полум’яний чоловік закував дух у прозору скляночку. Син кинув у заздалегідь приготовлений чарівниками портал немовля і кинувся до матері, але вбивця перетворив його на камінь.
-Твоєї плати вистачить тільки до 18 років,-промовив він до замкненої душі,-Готуйся принцесо.    
    Чорні хмари закрили сонце. Вмить по небі загуляли блискавки і пустився дощ. Люди забігали по площі, як комахи, шукаючи де перечекати негоду. Продавці на вулицях метушились, намагаючись врятувати свій товар. Деякі перехожі начаклували собі прозорі парасолі і рушили у своїх справах. Птахи повсідалися на гіллях дерев, озиваючись тільки своїм гучним криком. Тільки у великому замку стояв спокій. Новонароджене дитя спокійно спало у своїй колисці, а велика чаклунка співала йому колискову, ніжно посміхаючись. Полум’я в каміні розгорілось сильніше і перекинулось на пухнастий килим. Королева покликала варту. Червоні язики повільно перетворювались в силует людини і невдовзі у кімнаті з’явився чоловік. Його обличчя було білим наче сніг, довгий плащ спадав на землю й розгортався до самих дверей. На голові були великі роги, а очі сяйнули підступним блиском. В цю мить до кімнати забіг король з кількома озброєними чоловіками у синіх мантіях. 
-Я прийшов за дитиною,-погрозливо мовив чоловік-полум’я.
-Будь ласка. Не забирай її у мене,-проскімлила королева.
-Угода є угода.
    Чорноволосий чаклун рушив до колиски, але дитини він там не побачив. Королева кинулась тікати, а король вступив у бій. Чаклунка бігла довгими коридорами до тронної зали. Передчуваючи що він уже близько. У залі її зустрів дорослий син з немовлям на руках. 
-Мамо, куди ти нас відправляєш? Мені уже 18 я можу захистити тебе. 
-Зараз ти мусиш подбати про сестру у ній наше спасіння,-квапливо мовила змучена жінка,-Я відправлю вас в інший вимір. Там люди не вірять у магію, тож ховай свої сили. 
    Чаклунка поклала у корзину з немовлям записку, маленьку скриньку, а на шийку дівчинки наділа ланцюжок з ключиком.
-Твоя сестра нічого не має знати про чари до 18.
-Я ховатиму від неї все що може їй нашкодити, в тому числі і чари.
-Я люблю вас. А тепер біжіть. 
    До кімнати увірвався рогатий чоловік. Бідолашна жінка заплакала і заступила прохід.
-Забери моє життя. Лиши її у спокої. 
    Чаклун глянув їй пряму у вічі. Королева безтямно впала на підлогу. Її напівпрозора душа покидала тіло й полум’яний чоловік закував дух у прозору скляночку. Син кинув у заздалегідь приготовлений чарівниками портал немовля і кинувся до матері, але вбивця перетворив його на камінь.
-Твоєї плати вистачить тільки до 18 років,-промовив він до замкненої душі,-Готуйся принцесо.    
    Чорні хмари закрили сонце. Вмить по небі загуляли блискавки і пустився дощ. Люди забігали по площі, як комахи, шукаючи де перечекати негоду. Продавці на вулицях метушились, намагаючись врятувати свій товар. Деякі перехожі начаклували собі прозорі парасолі і рушили у своїх справах. Птахи повсідалися на гіллях дерев, озиваючись тільки своїм гучним криком. Тільки у великому замку стояв спокій. Новонароджене дитя спокійно спало у своїй колисці, а велика чаклунка співала йому колискову, ніжно посміхаючись. Полум’я в каміні розгорілось сильніше і перекинулось на пухнастий килим. Королева покликала варту. Червоні язики повільно перетворювались в силует людини і невдовзі у кімнаті з’явився чоловік. Його обличчя було білим наче сніг, довгий плащ спадав на землю й розгортався до самих дверей. На голові були великі роги, а очі сяйнули підступним блиском. В цю мить до кімнати забіг король з кількома озброєними чоловіками у синіх мантіях. 
-Я прийшов за дитиною,-погрозливо мовив чоловік-полум’я.
-Будь ласка. Не забирай її у мене,-проскімлила королева.
-Угода є угода.
    Чорноволосий чаклун рушив до колиски, але дитини він там не побачив. Королева кинулась тікати, а король вступив у бій. Чаклунка бігла довгими коридорами до тронної зали. Передчуваючи що він уже близько. У залі її зустрів дорослий син з немовлям на руках. 
-Мамо, куди ти нас відправляєш? Мені уже 18 я можу захистити тебе. 
-Зараз ти мусиш подбати про сестру у ній наше спасіння,-квапливо мовила змучена жінка,-Я відправлю вас в інший вимір. Там люди не вірять у магію, тож ховай свої сили. 
    Чаклунка поклала у корзину з немовлям записку, маленьку скриньку, а на шийку дівчинки наділа ланцюжок з ключиком.
-Твоя сестра нічого не має знати про чари до 18.
-Я ховатиму від неї все що може їй нашкодити, в тому числі і чари.
-Я люблю вас. А тепер біжіть. 
    До кімнати увірвався рогатий чоловік. Бідолашна жінка заплакала і заступила прохід.
-Забери моє життя. Лиши її у спокої. 
    Чаклун глянув їй пряму у вічі. Королева безтямно впала на підлогу. Її напівпрозора душа покидала тіло й полум’яний чоловік закував дух у прозору скляночку. Син кинув у заздалегідь приготовлений чарівниками портал немовля і кинувся до матері, але вбивця перетворив його на камінь.
-Твоєї плати вистачить тільки до 18 років,-промовив він до замкненої душі,-Готуйся принцесо.