Допоможи

    Вечеря уже була готова. Ольга спустилася до зали. Дівчина важко набрала в груди повітря. Король Фредерік уже чекав на неї.

-Як там дім у лісі?-спитала королева.

-Майже закінчив,-коротко відповів гість,-Нарешті ми зможемо одружитися.

    Король Фредерік підвівся й підійшов ближче до Ольги. Він схопив її за талію, намагаючись поцілувати. За це дівчина дала йому по обличчю.

-Ви поводите себе не гідно,-повідомила Ольга,-Дім ще не добудований.

-Нічого. Уже скоро,-потираючи щоку промимрив Фредерік.

    Раптом з вулиці пролунали крики. Дівчина одразу побігла униз східцями. Король Фредерік теж не зволікав. З цікавості він виглянув у вікно. Натовп зібрався. Майбутня королева стояла біля юрби, яка радісно вітала когось та гамір стояв такий, що слова не можливо було розібрати. Зненацька хтось помітив Ольгу і вклонився. Всі інші теж зробили те саме. Потім тихо розійшлись в сторони. Дівчина ледь дар мови не втратила. Перед нею стояв Джек, Моріс і старий король. Ольга не стримала своєї радості й накинулась на чоловіка. Він був живий здоровий і це саме головне.

-Де Анабель?-раптом згадала дівчина.

-Довга історія,-відповів Джек коли помітив що Фредерік вийшов на вулицю.

    Хлопець дістав з кишені пульт від телевізора й передав дружині.

-Мені тут розповідали що з тобою одружиться той хто знайде річ яку ти ніколи не бачила. Я гадаю переможець очевидний.

    Майбутня королева розглядала річ з усіх сторін.

-Я не знаю що це,-сказала нарешті Ольга.

-Як ти міг тату!?-розчаровано похитав головою Моріс.

-Ольга подобалась мені вже давно,-почав Фредерік,-Якщо Ваш чоловік живий я мушу відступити. Вибачте якщо я поводився не гідно,-вклонився король.

-Я прийму вибачення якщо Ви виконаєте два прохання.

-Все що завгодно.

-Допоможи мені врятувати Анабель,-не втримався Моріс.

-Навіщо? На тебе уже давно чекає принцеса Кері,-пробурчав розлючений Фредерік.

-Ти сказав що я можу сам знайти собі дружину. Я її знайшов,-повідомив принц.

-До того ж це перше прохання,-додав Джек.

    Трохи подумавши Фредерік погодився відіслати на допомогу найкращих воїн. Моріс наполіг на тому що б він теж вирушив з ними на порятунок.

-Наша Анабель зараз у хлопчини Вернона,-почав Джек,-Але ми не знаємо де саме.

-Стривайте,-перебила Ольга,-Вернон це ж не рідній син Повелителя смерті?

-Так ось чому він видався мені знайомим.

-Анабель в небезпеці?-запанікував принц.

-Гадаю що ні,-заспокоїла Ольга,-Я читала про хатину в лісі. У ній колись жив Повелитель смерті.

-Тоді завтра на світанку вирушимо,-наказав Джек.

-А яке ж буде Ваше друге прохання?-втрутився Фредерік.

-Обіцяйте що після їхнього весілля ми об’єднаємо наші королівства і більше ніколи не буде війни.

-Даю слово.