Що я зробив не так?

    Усі поснули. Моріс тихо прошмигнув у сад. Вернон, спершись на дерево, глядів як принц наближається до нього.

-Ну що? Все таки не злякався.-вишкірився хлопець.

-А кого мені боятися?-під’юдив Моріс,-Ну годі уже теревені розводити. Обирай зброю.

-Бій без правил.

-Хоче погратися. Добре. Згоден,-додав принц.

    Без зайвих розмов хлопці розійшлись в різні сторони. Не встигли воно і поглядами обмінятися як Моріс підняв Вернона в повітря. Хлопець не став чекати й запустив вогняні кулі в принца. Той вправно відхилився, але впустив ворога на землю. Вернон накинувся на супротивника голіруч, завдавши кілька ударів в живіт, але Моріс швидко зрозумів стратегію й поклав хлопчину на лопатки. Суперник зміг вивернутись й скочити на ноги. Натомість збивши з ніг принца. Мрійник не спокійно тупцяв туди сюди. Тварина знала що вмішуватись не можна, проте йому сильно кортіло. Чарівниця спокійно спостерігала за всім з гілля на дереві. Моріс сильно розлютився й притиснув суперника до стовбура так шо тому забракло повітря. Принц хотів відпустити та не встиг. Його відкинуло сильною хвилею вітру. Розлючена Анабель спустилася до хлопців. Вернон шокований стояв біля дерева тримаючись за шию.

-Що це ви виробляєте?

-Б’ємось за твою руку,-повідомив, відсапуючись, Моріс.

-Тоді я маю обрати переможця і мій вибір очевидний.

    Принцеса притислась всім тілом до Вернона й поцілувала його вуста. Хлопець відповів на її поцілунок. Він схопив Анабель за талію та сильніше притиснувся до її губ. Дівчина не розуміла для чого робить це. Вона просто хотіла щоб принц знав як їй зараз.

-Ну все. Якщо твоя смерть сьогодні була під питанням, то тепер вона точно настане,-розлютився Моріс на Вернона.

-Неприємно, боляче, розбите серце?-глянула на нього принцеса,-Знайомі відчуття?

-До чого все це?-засмутився принц.

-Я не кохаю Вас Морісе. Забутьте про мене.

-Давай поговоримо,-хлопець схопив дівчину за руку.

-Відпустіть мені боляче. Не потрапляйте на очі. Так буде краще не тільки для мене, але й для Вас.

    Анабель взяла за руку Вернона й потягнула його у свою кімнату. Вона закрила двері на ключ й сівши на ліжку розплакалась.

-Щось не так?

-Все гаразд,-дівчина обійняла Вернона й тихо плакала.

    Моріс стояв під її дверима. Хлопець навіть чув як принцеса схлипує. Його серце розривалося. Він не розумів що сталося з Анабель. Здається все гаразд було, а тепер вона не своя.

-Відчиніть двері,-загрюкав принц,-Інакше я їх виб’ю.

-Іди геть, ідіот,-пролунав з кімнати чоловічий голос.

-Я не залишу тебе на одинці з цим ненормальним.

    На крик збіглися мама, тато, брат, Джек. Вони намагалися розпитати в Моріса що сталося, але хлопець запустив у них цілу тумбу. Він не хотів комусь нашкодити. Тумба просто впала біля їхніх ніг. Сім’я швидко збагнула що хлопцю зараз не до них і порозбігалися по своїх кімнатах. Моріс не розумів що він не так зробив? Хлопець сів біля дверей Анабель та заснув.