Нарешті я зустрів вас

    Король прослідкував за тим як зранку Анабель, весела та чимось спантеличена, вибігла з будинку. Чоловік слідкував за нею до її місця роботи. Коли дівчина зайшла в будинок то король вирішив заглянути в вікно. Зараз він виглядав по смішному. Чоловік нагадував велику дитину. Грався в шпигунів і поводився по дурному. Він нарешті зустрів свою доньку. І замість того щоб обіймати її зараз він ходить по її слідам. Може вона розшукує його? Стільки років минуло. Чи пам’ятає вона свого тата? Король дуже замислився. Він знав що його донька сильна. Вона точно визволила королівство від влади Чорного короля. Стільки років цей дурень тримав чоловіка в полоні. Король і досі пам’ятає білого лицаря. Відважний хлопчина врятував його життя. За це чоловік вдячний йому до віку. Це пусте що доводиться виживати в цьому вимірі. Він був радий знати що по нього прийшли. Чи вони тут з зовсім іншою метою? Чоловік мусе визнати ця трійка швидко пітлаштувалася під незнайомий їм світ. В голові виринули вчорашні картини. Король згадав як Анабель безстрашно оборонялася. Магію використовувала доречно й обережно. Вона природжена велика чаклунка. Цікаво як там зараз у його королівстві? Чоловік сподівався що не все змінилося дуже сильно.

    Король глянув у вікно й ошелешено застиг. Він стільки років не бачив його. Сльози мимоволі стікали по щоках. А хлопчина майже не змінився. Вікно було прочинено, тому чоловік пильніше прислухався до розмови.