Час

    Зранку король Фредерік знову навідався у замок. Ольга не хотіла розділяти свій сніданок з такою неприємною людиною. Залишився ще один день. Джек так і не повернувся. Майбутня королева сподівалася що чоловік живий і вже на пів дорозі додому. У неї було достатньо часу щоб вигадати спосіб відкласти війну. Зараз дівчина буде діяти за чітко спланованим планом дій.

-Залишився останній день,-заговорив Фредерік,-Ще не передумали? Моя пропозиція в дії.

-Я згодна,-з важким серцем відповіла Ольга,-Ви мали рацію. Минуло багато днів. Джек уже не повернеться. Людям потрібен розумний правитель.

-Я радий що Ви згодні. Отже завтра зіграємо весілля.

-Не так швидко,-обурилась майбутня королева,-Спершу Ви маєте довести що гідний мене.

-Що це ще за вибрики?-недовірливо зиркнув король.

-Я б хотіла щоб Ви збудували будиночок у лісі власними руками. Я хочу переконатися що мій чоловік сильний, чесний і гарний правитель.

-Це якась твоя хитрість?

-Що ти? Звісно ж ні,-Ольга спеціально перейшла на ближчий контакт. Дівчина відпила трохи вина,-Я думаю що тобі буде не важко виконати маленьку перед весільну забаганку.

-Якщо тобі так хочеться тоді гаразд. Але якщо це якась підстава я знищу тебе і твоє королівство.

-Домовились,-впевнено мовила майбутня королева.

    Після сніданку Фредерік одразу прийнявся за роботу. Чоловік спочатку знайшов підходяще місце для будиночку. Слуги привозили туди матеріали. Майк з насміхом спостерігав за тим як король недбало тримав сокиру у руках. Хлопець не збирався допомагати залицяльнику, а ось його слуги бігали навколо весь час підказуючи що і як. Тепер Ольга була упевнена що цієї роботи йому вистачить на цілий місяць. А якщо їй щось не сподобається то ще й переробляти змусить. Дівчина підступно усміхнулася. Тепер вона сподівалася що Джек встигне повернутися.