Помилка

    Моріс прийняв замовлення. Хлопець пройшов на кухню. Головний кухар з острахом прийняв папірець і повернувся до роботи. Ще кілька годин і робочий день скінчиться. На кухню зайшла керівничка.

-Добре що ти тут, Морісе, потрібно розвантажити машину. Нам прийшли продукти. А на допомогу візьми Вернона.

-А можна я краще сам розвантажу?-запитав принц.

-Ні. У вас буде шанс помиритися.

-Клас. Просто супер,-награно зрадів Вернон.

    Під пильним поглядом директора хлопці поплентались на задній двір. Їх уже чекав водій. Білявий чоловік в темних окулярах поквапив хлопців, а сам зник в кабіні автомобіля.

-Про таку роботу я просто мріяв. Приймаю товар з тим хто нещодавно вчинив дуже підло,-буркотів Вернон.

-Це ти про що?-здивувався Моріс.

-Про поцілунок. Це було не по правилам.

-Ну і що тепер? В кіно з нею іду я, а не ти,-вихвалявся принц.

-Знає що сам тягай ці ящики,-обурений хлопець кинув овочі й споглядав як Моріс витягає наступну коробку.

-Ти чого росівся? Поводишся як малюк.

-Це ти кого обізвав маленьким? Давай вирішим все раз і назавжди.

-Я згоден. Що пропонуєш?

-Принце Морісе, викликаю Вас на дуель. Завтра ввечері коли всі поснуть.

-Приймаю Ваш виклик,-поклонився хлопець.

-Ви чого це розговорилися, лінивці,-насварив водій,-Швидше розвантажуйте.

***

    У вечері Анабель повернулася у гарному гуморі. Клер повідомила про те що знайшла аніматора. Завтра дівчина познайомиться з ним. Тай в загалом свято має пройти чудово. Хлопці давно повернулися і тепер допомагали мамі по кухні. Чарівниця вляглася біля тата на дивані, скрутившись, вона міцно заснула. Здається, чоловік вже звик до такого зоопарку вдома. Мрійник помітив Колючку й грайливо забігав кімнатою. Ці двоє ледь не розторощили вазу з квітами. Мама насварилася і тварини вгамувалися.

-У мене гарні новини. Я завершила роботу над святом. Завтра воно пройде на славу.

-Вітаю. Гарна робота,-привітав тато, відірвавшись від телевізора.

-Хлопці, ви готові?-запитала Анабель.

-Спершу повечеряйте з усіма,-втрутилась мама.

-Мені не терпиться відправитись на пошуки.

-Тоді ходімо,-Моріс схопив кофтину й кинувся на вулицю.

-Зачекай на мене,-Вернон теж вибіг услід.

-Ми пішли,-повідомила Анабель.

-Удачі,-здалась мама,-Будьте обережними.

    Принцеса ішла вулицею, пильно прислухаючись до звуків. До лікарні було не далеко. Хлопці весь час про щось сперечались. Дівчина не надавала цьому особливого значення. За цей час вона звикла що ці двоє сваряться через дурниці. Мрійник ступав попереду принца. Тваринка уважно вловлювала звуки й намагалася вивчити їх. Іноді вовк відходив від компанії, але одразу повертався. Колючка висунув носика з сумки Анабель. Дракону здається подобалось подорожувати ось так весь час. Вернон теж сховав свою Чарівницю. Змія безшумно сиділа під курточкою хлопчини. Здавалася що їй не вперше доводиться ховатися. Анабель перебила Моріса:

-Ми прийшли.

-Ого…-здивувався Вернон.

-Лікарня не маленька,-підтвердив принц.

    Вона зайшла у середину. Принцесі завжди не подобався цей запах ліків. Коридорами засновигали люди в білих халатах. Схоже це лікарі яким довелось залишитись на ніч. Анабель підійшла до столика за яким сиділа молода, білява жіночка.

-Я Вас уважно слухаю,-не відриваючись від монітору комп’ютера вимовила незнайомка.

    Анабель задумалась про те, як буде правильно запитати у блондинки про тата. Вона ж не скаже що зник король, а принцеса його розшукує. Тай навряд чи тато став би називати своє ім’я.

-Я хотіла запитати, чи немає у вас пацієнтів з психічними хворобами.

-Дівчино, Ви звернулися не туди. У нас лікують хворих фізично, а не психологічно.

-А останнім часом нікого автомобіль не збивав, наприклад?-спробувала зайти з іншої сторони принцеса.

-Тільки надходив пацієнт якого побили в метро,-підняла голову, нарешті, незнайомка,-І взагалі я трохи зайнята. Якщо у Вас немає нічого важливого то прошу не відволікати. Зверніться краще до псих лікарні у сусідньому місті. До речі, звідти втік один божевільний.

-Та невже!?-зацікавилась Анабель.

-Ходять плітки про те що він оселився у нашому міському парку. Але я б не радила вірити у це. Ніхто не скаржився на нього досі.

-Отже це може бути брехня?

-Так. У Вас все?

-Дякую. Легкої роботи,-побажала принцеса.

    Анабель вийшла на вулицю. Вона розуміла що знайшла ту саму маленьку зачіпку. Завтра вона обов’язково піде на роботу через парк. Хоч відсоток що вона знайде там короля мали. Зазвичай у парках гуляє велика кількість людей похилого віку. Хлопці чекали принцесу на вулиці. Мрійник з цікавістю розглядав вираз обличчя дівчини, намагався зрозуміти що вона зараз відчуває.