Перший та солодкий

    Анабель прокинулась дуже рано. Колючка досі лежав на підвіконні і слухав як дощ розтинає сад. Небо серйозно затягнули сірі хмари. Сьогодні дівчина одяглась тепліше. Вона так довго не носила джинсів, що тепер насолоджувалась цим відчуттям. Принцеса помітила що Моріса немає у кімнаті. Може хлопець вирішив прогулятись з Мрійником!? Анабель спустилася униз. Принц уже готував сніданок. Дівчина тихенько наблизилась.

-Чому так рано встав?

-Хто? Я… Ем…-перелякано підскочив принц,-Налякала. Спортом я займався.

-Потрібно було і мене запросити на пробіжку.

-Наступний раз обов’язково.

-Сподіваюся хоч непромок,-Анабель наблизилась і доторкнулася рукою мокрого волосся.

-А що хвилюєшся?-хитро усміхнувся Моріс.

-Та ні.

    Хлопець схопив руку принцеси й притиснув її до стіни. Серце дівчини забилося швидше. Вона шукала порятунку, але з його міцних рук вирватись було не можливо.

-Чому ти весь час намагаєшся надурити мене?-раптово запитав принц.

-Щ-щ-що?

-Я не спав і все чув. У тебе все ж таки є почуття до мене.

-Тебе не вчили що чужі розмови не можна підслуховувати.

    Моріс схопив Анабель за стан і притиснув до себе. Принцеса вкрилася рум’янцем. Вона хотіла відвести очі, але це було не можливо. Зараз принц напто близько. Навіть небезпечно близько. Дівчина відчувала як його серце трепетало в грудях. Моріс ніжно торкнувся її вуст. Це був перший її поцілунок. Анабель хотіла відштовхнути та вдарити нахабного хлопчака, але натомість відповіла принцу тим самим. Здавалося що цей солодкий поцілунок триває вічність. Руки принцеси затремтіли. Здається, Моріс помітив це й відпустив її.

-Та як ти смієш!?-одразу насварила його принцеса.

-Що не сподобалось?

-Ні,-розчервонілася від брехні бідолашна.

-Але ж не відштовхнула,-підморгнув Моріс.

-Та ти… Та як… Ех…-від несподіванки Анабель втратила весь словниковий запас. Вона раптом згадала усі лайливі слова.

-Говори.-наполягав принц.

-І взагалі мені потрібно піднятися в кімнату. Здається я праску забула вимкнути.

    Моріс розсміявся. Він споглядав те як зашаріла принцеса стрімко побігла сходами угору. Мрійник грайливо заскулів, а Колючка здивовано стояв та дивився на всю цю виставу.

-Ось це Анабель яку я знаю,-прокричав у слід принц.

-Іди до біса, Морісе,-залаялась дівчина. Вона намагалася виглядати злою, але хлопець чув як вона посміхається. І, до речі, принцеса уперше назвала його на ім’я. Задоволений хлопчак повернувся на кухню, ледь не спаливши омлет.

    Через кілька хвилин прийшов похмурий Вернон. Всівся навпроти принца.

-Тепер я розумію чому дощить,-кепкував Моріс,-Наш чаклун не в гуморі.

-У мене руки чешуться щоб врізати тобі.

-Краще направ свою енергію на те щоб накрити на стіл.

    Вернон пирхнув, трохи побуркотів й пішов прийматися за роботу.

    Анабель швиденько побігла у кімнату мами. Тато уже був зібраний. Чоловік ледь не врізався в доньку.

-Що сталося?

-Мені терміново потрібно поговорити з мамою.

-Гаразд. Якщо у вас там секретики тоді я піду. Чекаю за сніданком.

-Чого така щаслива?-посміялася мама.

-Уявляєш Моріс поцілував мене!?-сіла на ліжку дівчина.

-Ого,-жінка присіла на стілець,-А ти що?

-Утекла. Так не можна. Я Вернону обіцяла,-засмутилася принцеса.

-Але ж він ще не знайшов твого батька. Ти можеш залицятися до того кого любиш.

-А ти маєш рацію,-замислилася дівчина,-Але все одно не варто зближуватися з Морісом. Потім буде дуже складно розійтися.

-Якщо тобі доведеться виходити заміж за Вернона, то хоча б зараз будь щасливою.

-Дякую я вже знаю що мені робити.

    Анабель вибігла з кімнати щасливою і задоволеною. Стіл був уже накритий і всі чекали тільки на дівчат. Принцеса намагалась стримати свою усмішку, але не змогла.

-Морісе, сходимо завтра у кіно?-раптово запитала Анабель.

    Спантеличений принц просто коротко кивнув головою. Вернон розлючено поглянув на нього.

-А мене з собою візьмете?-наполягав ревнивий хлопчак.

-Ні,-відрізала принцеса,-Нам потрібно обговорити дуже важливе питання.

-В кінотеатрі?-пожартував брат.

-Так,-дівчина намагалася придумати якусь хитрість,-Вийшов новий фільм і мені потрібно обговорити деякі деталі з людиною яка розбирається в чарах.

-Я теж можу бути корисним,-не вгавав Вернон.

-А ти мені потрібен в вечері,-втрутилась мама,-Я хотіла прибрати за шафою з книгами. Потрібно її відсунути.