Нелегка робота

    Цілий день Моріс бігав до столиків і на кухню. Декілька людей йому навіть встигли дорікнути тим що він трохи повільний. А кухар насварив хлопця за те що він ще й незграба. Але принца тішило те що Вернону теж було не солодко. Він постійно отримував нові завдання від кухара, а чоловік тільки скаржився що хлопець робить усе не так. Вернон, здається, не погано виконував свою роботу. День добігав кінця. Моріс отримав останнє замовлення. Принц зайшов на кухню й не помітив жодного з кухарів. Тільки Вернон сидів на ящику з фруктами і відсапувався.

-Розвантажуєш товар?

-А ти як гадаєш, дурень?-буркнув хлопець.

-Я б не радив тобі так відноситись до мене.

-А то що?

-Не хочу сваритися з тобою,-пирхнув принц,-Я замовлення прийшов передати.

-Поклади на стіл і забирайся.

-Добре,-байдуже кинув Моріс.

-Стій. Ти справді любиш Анабель?-раптом спитав Вернон.

-А тобі то що до моїх почуттів!?

-Я не віддам її тобі. Знай вона моя,-вишкірився дружелюбно хлопець.

-Це ми ще побачимо, ненормальний.

-Це ти мене ненормальним назвав!?-обурився хлопець і запустив у принца яблуко, фрукт боляче вдарив в потилицю.

-Це війна,-розлючено прогарчав Моріс. Хлопець взяв зі столу миску з мукою і сипонув її на свого суперника.

    На цей раз Вернон пожбурив важку каструлю, вона одразу зависла в повітрі.

-Припини,-зашипів Вернон, кинувши у принца яйце,-Не можна застосовувати магію.

-Сам припини.

    В цю мить зайшов головний кухар. До його ніг одразу впала каструля з якимось білим вмістом, можливо, молоком. Розлючений, але зляканий чоловік осів на підлогу, тримаючись за серце. Вернон вирішив покепкувати з чоловіка, який сьогодні ганяв помічника як навіжений.

-Серце з лівої сторони,-після цих слів суперника, Моріс змінився на обличчі й розсміявся.

-Директора сюди негайно,-закричав бідолашний.

    Через кілька хвилин жінка уже запросила хлопців у свій кабінет. В цю мить вони були схожі на старшокласників, яких впіймали на гарячому. Засмучена жінка намагалася вияснити причину такої поведінки, але Моріс тільки спопеляв поглядом Вернона, який спокійнісінько розглядав рибок в акваріумі. Керівничка викликала Анабель. Принцеса майже влетіла у той кабінет. Злим поглядом вона зжирала хлопців, а перед директором вкрилася рожевим рум’янцем.

-Вибачте. Такого більше не повториться,-зніяковіла принцеса.

-Сподіваюся,-похитала головою жінка,-Якщо ще раз таке зробите, то нам доведеться шукати іншого кухара. Бідний Вірджиніо цілий вечір веде мову про каструлю, яка літає.

-Здається тепер я знаю куди зникла пляшка вина з бару,-покепкував з чоловіка Моріс, а Вернон вишкірився.

-Я бачу що ви вже помирилися,-хитро почала Анабель,-Це добре, бо вечерю сьогодні вам готувати.

-Що?-змучено перепитав Вернон.

-Не що, а вечерю кажу готувати будете. Все ходімо.

-Ну Анабель,-заскімлив Моріс,-Можна не сьогодні.

-Ви як малі діти. Рахую до трьох, якщо не припините жалітися то доведеться ще й посуд за всіма мити. Хлопці вмить затихли, а дівчина самовдоволено усміхнулася.

***

   Вечерю Анабель все ж таки сама зготувала. Хлопці тільки сиділи на диванчику й винувато спостерігали за тим, як мама накривала на стіл. Прийшов тато. Брат теж повернувся з прогулянки. Нарешті вся сім’я всілася за одним столом. Колючка ніжно тицьнув носиком у ногу дівчини. А Мрійник не втримався й вихопив з рук у господаря кістку. Змія обвила шию Вернона. Принц заздалегідь сів на інший край стола і тепер тільки іноді поглядав на Чарівницю.

-Досі боїшся?-під’юдив Вернон принца.

-Трохи. В мене є питання. Минуло три дні. Де ти плануєш шукати батька Анабель?

-Якраз про це я і хотіла спитати,-підтримала його дівчина.

-Пам’ятаєш ти говорила нам про те, що якщо ми зробимо дурницю то нас забере лікарня або поліція. Може нам навідатися в ці місця?

-Ти маєш рацію,-зраділа мама.

-Але якщо ти підеш у поліцію, тоді твого батька почнуть розшукувати. Вам доведеться придумувати просто всесвітню брехню.

-Ага,-запал Анабель вмить згас,-Тоді завтра у вечері я сходжу до місцевої лікарні. Можливо я знайду хоч маленьку зачіпку.

-Я піду з тобою,-одразу повідомив принц.

-А чому це ти?-прошипів Вернон.

-У вечері небезпечно ходити самій безлюдними вулицями. А такий слабак як ти не зможе її захистити.

-Ах ти маленький негідник.

-Стоп. Підете обоє,-розлютилася дівчина,-А інакше я сама втечу. Взагалі краще зосередьтеся на роботі. Ваша сварка ніколи не приводить до добра. Не хочу більше червоніти через вас двох.

-Вибач,-в один голос мовили хлопці.

-До речі, хтось один має лягти у вітальні на дивані,-повідомила мама.