-Можливо я Вам допоможу?-пролунав голос за дерева.
Вовк одразу настовбурчився, а Анабель приготувалася збільшити дракона. Моріс одразу вирішив оборонятися нападом. Дівчина зупинила хлопця, чекаючи поки ворог покаже своє обличчя. Незнайомець виявився молодим і симпатичним хлопцем. Чорняве волосся, зелені оченята і хитра усмішка. Виглядав він років на 19. Анабель напружилась, відчуваючи на собі погляд хлопця.
-Чого Вам треба?-не втримався Моріс.
-Дозвольте представитись, я Вернон. У мене є інформація про Вашого батька яка стане у пригоді.
-Що за інформація?-необачно підступила Анабель.
-Не все одразу,-посміхнувся Вернон,-За все потрібно платити, принцесо.
-Скільки хочете?-запитав Моріс.
-Гроші мені не потрібні.
-Тоді що?-не витримав Майк.
-Я допоможу з пошуками батька в обмін на Вас,-промовив Вернон.
-Тобто,-спантеличено закліпала Анабель,-Хочете купити мене?
-Ні, ну що ви!? Я чув що принцеса шукає собі чоловіка,-хлопець наблизився до дівчини і одразу отримав сильний удар в живіт від Моріса,-Я хочу щоб Ви стали моєю дружиною.
-Ніколи,-обурився Моріс.
-Це не тобі вирішувати,-Анабель замислилась.
-Принцесо, я б не довіряв йому,-прошепотів Майк.
-Я мушу знайти батька за будь яку ціну.
-Не роби цього. Що як він збрехав,-стурбовано мовив Моріс.
-Іншого вибору в мене немає.
-Атож, принцесо,-хихикнув Вернон.
-Я згодна. Я одружусь з Вами, але тільки після того як знайду тата і Ви мені в цьому допоможете.
-Обіцяю,-єхидно вишкірився хлопець.
-Тепер розповідай,-розлючено наказав Моріс.
-Мені говорили що твого батька не вбили. Довгий час він перебував в полоні. Проте одного дня з’явився білий лицар, який створив портал в інший вимір.
-В який саме?-стурбовано запитала Анабель.
-Цього я не знаю,-розвів руками Вернон.
-Ах ти негідник,-почав Моріс.
-Стривайте. У нас є два варіанти,-виголосив хлопець.
-У нас?-іронічно мовив принц.
-Досить,-обурилась дівчина,-Продовжуй, Верноне.
-Ми можемо спробувати розшукати того самого лицаря, але інформації про нього дуже мало.
-Чому усе так складно!?-проскімлила Анабель, ледь усвідомивши що вже заручена.
-Є ще один спосіб знайти короля. Можна створити кролячу нору. Ця магія не всім відома. Її часто застосовують в пошуках загублених людей.
-Що для цього потрібно?-запитала Анабель,-Я готова на все.
-Це магія яку використовують в екстрених ситуаціях,-повідомив Моріс,-Чому я одразу не згадав про неї!?
-Потрібна якась річ твого батька,-простягнув руку Вернон.
-Я і сам зможу все зробити,-обурився Моріс, перехопивши перстень який тримала Анабель.
-Як Вам завгодно,-спокійно відповів Вернон.
-Все це дуже підозріло,-обурювався Майк.
-Дякую за турботу, але я хочу знайти свого батька,-спохмурніла принцеса,-Ось як зробимо. Моріс, створите кролячу нору і я з Верном перенесемось в інший вимір. Ви залишитесь тут.
-Як це?-здивувався принц.
-Ви маєте чекати нас тут.
-Я не зможу залишити тебе на самоті з цим негідником.
-Не турбуйтеся за мене. Я не можу взяти Вас з собою тому, що Ви зовсім не знаєте інших вимірів,-поглузувала принцеса.
-Я зможу пристосуватися.
-Все одно не дозволю. Повертайтеся додому. Я впевнена що Ваш батько шукає Вас.
-Я кохаю тебе,-зізнався Моріс.
-Мені шкода,-засмучено глянула на Вернона Анабель.
-Давайте вже знайдемо Вашого батька,-поквапив їх хлопець.
-Ти диви який нетерплячий,-розлютився Моріс.
Принцеса підійшла ближче до Вернона, сховавши Колючку у своїй торбині, і з нетерпінням споглядала як Моріс поклав перстень на підлогу й вимовляючи дивні слова посипав його дрібкою пороху. Перстень спалахнув яскравим рожевим вогнем. Анабель обережно підійшла до величезної діри яка утворилася біля Моріса. Вона і справді була схожа на нору кролика. Дівчина затамувала дихання. Де закінчується ця чорна діра не видно. Мурашки пробігли по спині.
-Тільки після Вас елегантно вклонився Вернон,-на це Моріс штовхнув його у бік. Хлопець тільки міцніше притиснув до себе свою сумку у якій скоріш за все ховалася його тваринка.
Що ж іншого шляху немає. Тільки вперед і ні кроку назад.