На волю

    Ранкове сонце пробивалося у кімнату. Маленький лікар тихо прошмигнув всередину, замкнувши двері на ключик, який вкинув в кишеню білого халату.

-Як сьогодні почувається наш пацієнт?-лагідно запитав хлопчина.

-Погано,-знервовано відповів старенький.

-Що Вас турбує?-лікар вийняв свій блокнотик.

-Я бачу чоловічків. Вони звуть мене за собою в свій світ.

-Спокійно. Вони вигадані,-почав говорити чоловік,-Повторюйте за мною.

-Вони схопили мене,-зарепетував пацієнт, щоб бути якомога переконливішим.

-Несіть снодійне,-покликав лікар.

    За кілька секунд в палаті уже стояла молода жіночка, яка співчутливо глянула на старенького. Вона віддала шприц лікарю і одразу утекла, щоб не бачити як мучиться бідний старигань. Пацієнт вирішив діяти одразу. Він вихопив шприц у чоловіка і вколов йому снодійне. Лікар вмить заснув, не встигнувши покликати кого-небудь на допомогу. Добре що доза снодійного була велика і подіяла миттєво. Король накинув на себе білий халат і спокійно вислизнув з своєї палати заздалегідь закривши її на ключ. Ішовши по коридорах він хвилювався, щоб ніхто не впізнав його. Але коли вийшов на вулицю то відчув що нарешті вільний. Чоловік  скинув з себе халат і кинувся тікати. Спочатку він боявся автомобілів. Вважав що це якісь великі розлючені тварини, а потім зрозумів як люди переходять дорогу, для того щоб залишитись в живих. Чоловік біг вулицею постійно дивлячись по сторонам. Невдовзі він вибіг за межі міста. Багатоповерхівки перетворилися на маленькі будиночки. Пацієнт трохи заспокоївся і зупинився біля одного з дворів. Тепер головне зібратися, склавши план пошуку доньки. Понад усе йому хотілося вірити що це саме той вимір в який він колись відправив немовля. Але для початку потрібно знайти нормальний одяг. Де його узяти? Чоловік уважно оглянувся навколо. Погода була теплою тому люди не сиділи в будинках. Маленькі діти грались, з криком доганяючи одне одного. Чоловіки порались по господарству, а жінки прибирали свої квітники та будинки. Можна спробувати у вечері, коли людей поменшає, поцупити випраний одяг. Це не добре, але потрібно якось жити і головне знайти доньку. Після того як він роздобуде вбрання він зможе спитати когось з мешканців чи живе у них в місті жінка на ім’я Анабель. Тепер залишається тільки чекати.