Голоси простору
Епілог
Я — Вежа.
Я слухала всі голоси та уламки спогадів, що прийшли до мене.
Вони стали частиною моїх стін, моїх тріщин, моєї тиші.
Кожна розповідь — це світло в темряві,
кожен шепіт — пам’ять, що бореться з забуттям.
Я зберегла їх усі.
Та світло не повинно жити тільки в мені.
Воно шукає шлях далі —
до тих, хто здатен зберегти й переповісти його.
Тепер історії вже не належать мені.
Вони чекають у книзі без сторінок,
щоб інші руки занесли їх у світ.
Бо пам'ять триває не в мовчанні,
а в тому, що знаходить нових слухачів.
І я стоятиму тут,
щоб берегти це світло,
доки воно знову не заговорить у чиємусь серці.
#1491 в Сучасна проза
Відредаговано: 23.09.2025
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
