Голоси простору

Уламок пам’яті — «Дзеркало, яке показувало більше, ніж відбивало»

Джерело: уламок пам’яті, який було зчитано з безмежного простору, немає конкретного джерела

Я завжди думала, що дзеркало — це просто скло, яке показує, як ти виглядаєш.

Але моє дзеркало було іншим.

Коли я дивилася в нього, я не бачила себе.
Я бачила інші світи… світло, що танцювало, тіні, що шепотіли, і обличчя, яких не було поруч.

Іноді там були мої мрії — великі, яскраві, які хотілося схопити і не відпускати.
Іноді — страхи, які я не могла пояснити навіть собі.

Я боялася розповісти комусь про дзеркало.
Бо що скажуть? Що я божевільна?
Але в дзеркалі я знаходила відповіді, яких не було у світі навколо.

Одного разу я побачила там жінку.
Вона посміхалася, але очі її були сумні.
Вона простягнула мені руку, як ніби кликала за собою.

Я хотіла піти за нею. Але боюся, бо не знала, куди це приведе.

Я знаю лише одне: дзеркало показує більше, ніж просто обличчя.
Воно відкриває двері туди, де живе те, що ми боїмося забути.

Коментар Вежі:

Дзеркало дівчинки — це не просто предмет.
Це портал між світами, що стирають і пам’ятають.
І голос, який шукає себе між відблисками.

Подобається

Відредаговано: 23.09.2025