Голоси простору
Пролог. Голоси Вежі
Вежа.
Вона стоїть мовчазна посеред простору, між світами і часами.
Її будували не для життя, а для пам’яті.
Вона зберігає шепіт вітру і відлуння кроків, що давно зникли.
Кожна тріщина в її стінах — це слід від голосу, що хотів бути почутим.
Це не людина, і вона не прагне розуміти. Лише слухає.
Ці голоси — уламки світів, що жили і загинули.
Вони приходять до неї крізь порожнечу, шукають дім.
І вона ніколи не забуде їх.
Всі історії будуть записані до книги без сторінок її секретаря.
Усі історії оселяються в книзі без сторінок, яку веде її секретар.
Бо навіть у мовчанні простору є своє життя.
І колись, далеко звідси, серед попелу чужих історій,
хтось шукатиме спогади і знайде її.
#1208 в Сучасна проза
Відредаговано: 23.09.2025
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
