Юлія Паєвська. Вірші

Мені не йдеться із війни.

З обіймів брата,
із зіниць, де

віддзеркалююсь

вібитком сенсу.

З порожніх ям від ранішнїх прильотів,

засипаних, забутих бліндажів,
з досвітніх вогких переходів,
Із різнобарвних крапель вітражів,

відчудженної ніжності і болі,

що відчуваються як десь вони назовні.

«Ти станеш дим і попіл», —
плаче Гамаюн.
Снарягою забите підвіконня,

в достатку є і кава і тютюн.

І пазурі його впились в стару розгрузку.

Пророча птаха спить. Свіча на підвіконні

між книгами й відбитками у склі.

Розтоплюю буржуйку в міжсезонні

листами геніїв Еллади адресованих мені.

І вбрана у броню, шовки і цвіт калини,

на перший холод вийду з теплих стін
а Гамаюн вмостився на моїм плечі,

співа красиво, подає патрони,

на перехрестя ляже світла тінь,
пророчих птахів спів.
Із храмів чорних, спалених я чую дзвони.

17.09.2025

Холодне тіло дівчаче у камуфляжі

дістали з рефрежератора.
рани, синці, пальці тонкі,

незавершені бойові завдання.

В дім бога Її принесли,

поклали під Пантократором.

У мене для неї на ничці сльоза остання.

Не відчуваючи тіла ваги,
у ящику надто великому,
важко повз мене її пронесли побратими.
Господи, не ховай світлі очі свої за золоченими ликами.

Дощ не спинявся, — наші сліди із бруківки вимив.

На цвинтарі під вінками

лежать її незбагненні мрії,

чорні уламки
глибоко у білому тілі,

уривки душ наших поряд, на тому її хресті прибиті.

Своє безсилля в цій глині залишив медик.

Вянуть як квіти,
повільно під сонцем
відмінені нині події,
і тисячі наших безсилих «прости».
І дивитися ніжно пухнастий ведмедик

10.09.2025

Вірш білий не можу в серце запхати,

Гострю як перо тонкий срібний ніж.

Попелом чорним згорілої хати
я напишу тобі чорний вірш

Ніччю налитий, народжений на відраду,

із запахом хіба, що ніс із собою,
горілої техніки і шоколаду,
чорний мій вірш пахне війною.

Звучить, як відлуння, чистий і вільний,

Як слово з під перев’язки:
облиш, облиш,
кров’ю просочується повільно

і зрештою буде червоний вірш.

За словом слово стікає на берці

червоного вересня біль безсонна.

Фарби війни.
Вік вкладається в терцію.

Фарби змішались.

Виходить чорна.

Сплавлю чорний
в червонім металі,
до біла розпечений —
надто простий.
Як будеш складати сенси далі,

повільно проявиться золотий

24.08.2025