35 років
Євген Лесін родом із Наддніпрянщини. Навчався у Дніпропетровському національному університеті імені Олеся Гончара за спеціальністю “Право”, згодом змінив фах на ІТ: дизайн, 3D-графіка, розробка відеоігор. Багато чого в цих сферах опановував самостійно. Євген служить із 2024 року в підрозділі Darknode, 412—й бригаді безпілотних систем Nemesis. І навіть там, серед техніки та війни, у нього народжуються вірші.
Його поезія — це спосіб осмислити те, що відбувається. “Часом слова приходять легко, від споглядання людей, природи, якихось простих речей. Часом не все так гладко, трапляються важкі події, виклики, випробування, а з ними — переосмислення того, що раніше знав.”
У дитинстві, каже, не був завзятим читачем, але завжди любив історії, особливо фентезі Толкіна, Сапковського, Мартіна. Тепер читає більше: філософію, психологію, нон-фікшн. Його поетичний шлях почався не зі шкільної лави, а вже в дорослому віці — після тридцяти. Коли українська мова стала для нього не просто засобом спілкування, а й частиною самоусвідомлення. Саме тоді народилися перші вірші українською — спроба осмислити себе, своє місце, свої почуття. Тоді ж ознайомився з оригіналами Шекспіра й Вітмена, Кіплінга й Скотта, заново відкривав для себе тексти Шевченка й Лесі Українки. Уперше дослідив твори поетів Розстріляного Відродження, шістдесятників та інших сучасників. У цих голосах шукав чесність і вчився її передавати у власних текстах.