Передмова

      Антологія «Голоси окопів» — збірка унікальна.
     Це — література Великої війни і твори про Війну. Їхні автори — це Воїни Збройних сил України віком від 24—х років і до 60+. Серед них як і відомі вже письменники, так і ті, які лише починають свій шлях. Дехто мав уже фахову філологічну чи літературну освіту, але поряд із ними — представники інших професій, які стали на захист України й тепер пишуть чуттям окопів, досвідом боїв і художніми образами, щоб передати досвід.
   За походженням авторів — ціла географія України: Львівщина, Черкащина, Київ, Запоріжжя, Житомирщина, Хмельниччина, Миколаїв, Полтава… Кожен із них — взірець доблесті, честі, воїнської звитяги, любові до України і творчого талану. Кожному з них — «є разніца».
    На 12-й рік Великої війни за незалежність України в літературних колах час від часу зринають дискусії про потребу «великого роману про велику війну». Можливо, саме серед цих авторів є той, хто по завершенню війни цей роман і напише. Але нині ми маємо безцінні свідчення війни. Свідчення у Слові, свідчення в Образі, свідчення відчутого і пережитого.
Привіт, друже!
Ти загинув два дні назад.
Я не хочу в це вірити.
Прорости фіалками навесні…
А як же твої пісні?
Як твої майбутні книги?
Як твої мрії? (Валерій Пузік)
    Цінність представлених в антології поезій та оповідей передовсім у тому, що кожен твір — автобіографічний, більшою чи меншою мірою. Усе відчуте і пережите. Свідчення Часу Війни.
КОПАЙ СУКА
На ящику
Прибитому до соснової стінки
Кривим чорним почерком
Було написано:
«КОПАЙ СУКА»
Все наше життя
Заклалося в нього
На місяці чи навіки
По прибитому образу подобі заповіді (Влад Хома)
      Але кожен спогад, кожен біль, кожна маленька радість і надія здолали шлях до художнього образу і, створивши його, цей Образ, наблизили пережите до нас, читачів.
Могили
плачуть, як люди,
коли не бачить ніхто.
Серце могили — сльоза. (Богдан Братусь)
    Антологія «Голоси окопів», завдяки Свідченням і художнім Образам, робить війну близькою до кожного з нас. Війна за існування держави України — не далеко, а зовсім поруч. У руках і важкій вОєнській праці кожного з авторів антології. То ж хотілось би, аби ця збірка була прочитана кожним, кому не байдужа доля України.
     «А тут люди жили мирно, ніби нічого того, що коїлося поруч, не було, ніби то все ілюзія та обман, які їх не стосуються. Ніби всі ті стомлені, запилюжені й обвітрені військові зі своїми прапорами, що проїжджали через село і яких вони демонстративно, впритул, ніби скляних, не помічали, - це просто надокучливі привиди, які лише створювали їм незручності. Вони хотіли, щоб хтось, неважливо хто, скоріше б усе це закінчив, навів порядок, і вони б зажили, як раніше...
Криничний дивився на цей світ, такий спокійний і байдужий, і вже не почував себе його часткою. Він став неймовірно далеким і чужим для нього. Тепер належав до іншого світу, світу воїнів. Його душа, серце, розум були з тими мужніми людьми, які стали на захист своєї країни». (Валерій Галадим)
***
    Цей проєкт зреалізували студентки-бакалаври: сформулювали ідею, зкомунікували з авторами, опрацювали запропоновані твори, упорядкували антологію, запросили ілюстратора Сашка Даниленка, презентували в різних авдиторіях. Студенти Навчально-наукового інституту філології Київського національного університету імені Тараса Шевченка спеціальність «Літературна творчість, українська мова і література та англійська мова»: Борисюк Анастасія, Дюкова Катерина, Єриш Надія, Калинчук Валерія, Мнівець Марія, Падій Маргарита, Просяник Аліна, Фескова Вікторія, Янюк Єлізавєта.
    Цей проект є діалогом поколінь, фронту і тилу, слова і зброї, досвіду і надії на майбутнє України.
                                                                                                                                            Галина УСАТЕНКО