Нове відкриття

… На сцені стоїть вона.

У промені прожектора. 

Перед нею хор.

Вона повільно піднімає руки.

І диригує.

Пісня заповнює все.

Публіка слухає, затамувавши подих.

Я сиджу і майже не дихаю. Переживаю за неї. Озираюся, потай.

Навіть у протилежному кінці великої зали відчувається енергія. І чарівність…

Зал ДК «Ілліча» великий.

Її трансформація на сцені вражає.

Я її не впізнаю.

Вона – незнайомка.

Мені здається навіть, що і я інший.

Я теж музикант ...

Вона сьогодні – нове відкриття. І музичне і життєве.

Хор, це величезне у сорок голосів створення, слухняний їй. Ця людська махіна підвласна кожному руху її рук.

Дослухається зала. Слухаю і я.

І не випадково, – думаю я, – перше знайомство з нею...

Вже тоді її готовність йти на ризик була особливою. Вона знала про мене лише негативне…

– Треба, – сказала вона тоді, – щоб ти мені сподобався. – і блиснула вона своїми очима, – а я тобі.

– Такий підхід, – намагався я іронізувати, – дуже суб'єктивний. У мене інший стиль у цьому жанрі…

– Стилі та жанри, – посміхнулася вона, – не відіграють ролі. Головне, – тицьнула мені в груди пальцем вона, – оригінальність та творча спроможність…

І ось я знову це побачив, на власні очі.

– На прем'єрах, – підморгнула вона мені перед концертом лукаво, – трапляються несподіванки.

– Завжди, – прикинувся всезнаючим я. – Ти не хвилюйся зайве.

– Іду, – торкнулася вона губами моєї щоки, – на ломку звичних слухацьких уявлень, іду в свідомості.

Діапазон того концерту вражав контрастами...

Він охоплював і академічне виконання, і вільні імпровізації...

І все це –  думав я знову і знову, – про тіло і душу, про людину і її природу, любов і розлуку... Навіть така пісня, як «На сьомій версті»...

Як усе це тісно пов'язано, – міркував я, – зі мною, з нею... Пов'язано і з повсякденним життям, із дзеркалом у моїй кімнаті і обертанням планет...

Харківська публіка – відкрита до всього нового. Але економила на оплески. Спершу… Проте, саме в цьому, відчувалося затаєність чарування...

І після третьої композиції  – бурхливі оплески… Вони обіцяли їй успіх, гучний…

А що я?

Я вискочив із зали. І, не вдягаючи пальто, кинувся вже в морозний новий світ.

Я біг Новою Баварією, за квітами…