Голос її вітру

На забуті шляхи

Ставиш платівку. Лине музика. І виходиш на шляхи забуті…

По піснях взнаєш себе знову.

Взнаєш тим, коли ще весна розгортала крила, повільно.

І, слухаєш, не зупиняючи пам`яті… І ожива сполучна ланка між нашим реальним світом та уявленням про нього.

Так створюється модель рівноваги. Вона не стійка. Хто кого? Але не боїться «нічиєї».

Такою і була її стратегія… І моя.

І в нас нуртувала таємниця…

І все це під харківським небом, легким та високим…

Подобається

#1223 в Фантастика
#210 в Антиутопія
#8043 в Любовні романи

Відредаговано: 07.06.2026