Голос її вітру
Павутиння пам`яті
І знову лист клена злітає. І, покружлявши, застряг у павутині…
Улігся…
Заснув…
І цьому листопаду приходить кінець…
І падає день. Ще один. Наче той лист. І теж потрапляє на павутиння пам`яті. І гойдається, неначе бавиться уві сні. І я сприймаю сни, як падінні в павутину… І я зачаровуюсь…
Вражає філігранність, з якої павуки тчуть свої сіті. Товщина павутинної нитки становить лише кілька тисячних міліметра... Але міцніша на розрив, ніж сталева струна того ж діаметра... Мереживо, створене окремими видами павуків за деякими параметрами, згадую я десь читане, виявляються міцнішими навіть за синтетичний матеріал «кевлар»...
А з нього виготовляють куленепробивні желети...
#477 в Фантастика
#63 в Антиутопія
#5689 в Любовні романи
наше життя вище суєти, прекрасне далеке минуле..., дзеркальним страхом втрати
Відредаговано: 24.12.2025
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
