Голос її вітру
Каміння і крайка
…Об'єктивний погляд неможливий. Оцінка минулого – сліди каміння. Вона згубна...
А прибрати цю кам'яну композицію – залишити пам'ять порожньою. І каміння це обтяжує життя і сни. Якщо вони не коштовні...
Але якщо їм ціни немає, тоді...
Навіщо ж тоді згадувати зло? Зло можна забувати…
Треба тільки виконати певну процедуру: очистити мозок від поганих спогадів…
Хай залишаються тільки гарні…
Тоді вони стають прикрасою. Навіть у снах. А ще – у прірвах безсоння.
І знов дивовижею сяють зорі в її очах. Там, де бруківка Сумської лишилась за нашими плечима. І ми йдемо, удвох…
Йдемо крізь перетин часу. І Харків обіцяє нам удачу…
Ми – студенти. Нас пестить теплий вітер липневого шалу. І колишуться зорі над містом. Над нами…
І йдуть роки. І минуле сниться. І сон не перервеш як аркуш…
Да, дивні сни…
Що мені з вами подіяти?
… Крайка на її платті тремтить. Для кохання зручно кожна пора. І світ Божий тече неупинно, у безмежжі. І раптом – запах полину. Гіркий і щемно-ядучий полин…
Ми прйшли на берег Лопані. Тут тиша і плескіт води, частини того безмежжя…
І, десь там, далеко дзенькіт трамваїв, останніх…
І я даю волю рукам, безсоромно…
… І падає листя за моїм вікном. Як сон. І пристрасті минулі, і дні оживають знову.
#464 в Фантастика
#63 в Антиутопія
#5575 в Любовні романи
наше життя вище суєти, прекрасне далеке минуле..., дзеркальним страхом втрати
Відредаговано: 24.12.2025
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
