Голос її вітру

Дрова на зиму 2025-2026

Ця колка дров на зиму...

Ці легкі вправи…

Мовчазні…

Вони дозволяють краще увійти до атмосфери спогадів. У світ ніби німого кіно. Де вже нема і не буде жодного голосу. Тільки плескіт води, запах полину та шум вітру. Вітру, що розділив навпіл Харків. Того, що укутав нас своїми обіймами.

Це міг бути короткометражний фільм. Яких траплялося вже чимало. Та тут понад усе музика спогаду.

Кожен удар сокири – такт. І починаєш сумніватися – чи правильно інтерпретував той мотив...

Мотив, що спочатку здавався абсолютно однозначним... Але зникала суміш забобонів. І чіплявся зв'язок, у якому ми заплутувалися...

Погляд у минуле вкрай суб'єктивний. Тому його естетика точна та предметна. Так виникає та живе фотоколаж. В якому перемішана правда і вигадка, без жодної логіки.

І рубання дров і розкол їх затягує: від напруженої уваги до втоми, солодкої гри розуму... А гра завжди перемагає логіку, тріумфально...

Апальков Олександр

Подобається

#475 в Фантастика
#64 в Антиутопія
#5650 в Любовні романи

У тексті є: наше життя вище суєти, прекрасне далеке минуле..., дзеркальним страхом втрати

Відредаговано: 24.12.2025

Додати до бібліотеки

Поскаржитись