Голос серця

Хто ти?

Хто ти, голос, що в мені живе?

Хто ти, поклику душі моєї?

Невже я справді роблю все що скажеш ти.

Навіщо слухаю тебе,

До чого призведе?

Ти забрав мій здоровий глузд,

Забрав невинне дитя, що жило в мені.

Чому і навіщо, вкрав надію з вірою в життя?

Я не можу змиритися з тим, що залишилася одна.

Не можу більше радіти простим речам, як раніше,

Залишився лиш нестерпний біль.

Самотність – мій друг,

Безпорадність – подруга.

Все через тебе, ти забрав Моїх людей,

Забрав мого тата і брата,

Співрозмовника й порадника.

Не залишилося більше емоцій,

Немає мене, тої хто живе.

Це все – ти!

Валерія

Подобається

#3390 в Різне
#885 в Поезія

Відредаговано: 20.11.2021