Довгі тижні минули з того доленосного дня. Слова Адріани щосекунди лунали в вухах, проте я чув у них зовсім не прощання, а новий початок. Тоді вона сказала, хоч і дещо завуальовано, що кохає мене й цього разу я не втрачу її.
Хоча це й було значно складніше втілити в життя, ніж здавалося. Всі, включно з Тімом, який завжди був на моєму боці, змовилися про те, щоб не розкривати таємниці місцезнаходження Адріани. Проте в їхньому плані був збій – Адріана стала відомою співачкою в Україні й в неї якраз почалося турне.
Я поїхав на перший концерт і був вражений та гордий водночас. З досить невпевненої дівчини на малій сцені концерваторії - вона перетворилася на справжнісіньку співачку, яка справді відчувала себе в своїй стихії. Глядачі стали її другою родиною, підтримкою, яка тепер буде з нею завжди, щоб не ставалося. І я хотів бути їх частинкою. Хоча б так стати ближчим до Адріани.
Тому з наступного ж дня переїздив з міста в місто, відстежував кожен концерт дівчини та насолоджувався її неземним голосом… ГОЛОСОМ МОГО СЕРЦЯ.
Проте одного дня сталися серйозні зміни. Адріана не почала свого концерту в зазначений час. Минула година, а вона досі не з’явилася на сцені. Натовп невдоволено гудів, а мені вперше вдалося пробратися до сцени.
- Що сталося?- схвильовано запитав в охорони. Проте страхи були несерйозними. Автобус Адріани просто опинився в заторі.
- Стривай, а ти часом не соліст хору «Едельвейс»?- раптом промовив один з організаторів концерту. Здається, це був той самий, який спершу не хотів випускати наш хор на концерт, який став нашим стартом у шоу-бізнес.
- Так. Це я.
- Будь ласка, врятуй концерт. Адріана буде з хвилини на хвилину, а люди вже починають розходитися. Потрібно, щоб хтось заспівав.
- Я не…
- Це не для мене, а для Адріани. Вона сильно розчарується, якщо…
- Добре, добре. Не продовжуй. Я заспіваю, але це буде лише заради неї,- промовив я і вийшов на сцену.
Це вперше я був на сцені такого масштабу. Вперше сам. Вперше доводилося співати перед розлюченим натовпом. Проте сам факт того, що це буде заради Адріани, робив неможливе.
Підійшов до музикантів і попросив зіграти звичайну простеньку мелодію. Проте я знав, що разом з піснею, вона далеко перетинає ці межі й окриляє людей, дає відчути те, що приховуєш глибоко всередині, не даючи йому вирватися на поверхню. Саме це поєднання знімає всі замки, дає можливість перетнути перешкоди та зробити крок вперед, який здатний змінити все.
Ось я і доспівав останній куплет й повертався до приспіву. Адріани все не було. Почався приспів – також. На мить страх оволодів мною і я замовк, не в силах співати далі.
- Ти кохання всього мого життя,- пролунав цей чарівний голос з-за куліс, а вже за кілька секунд його власниця піднялася на сцену, під оглушливу хвилю овацій та оплесків, які міг перевершити за своєю гучністю лише стукіт мого серця.
#3678 в Любовні романи
#1734 в Сучасний любовний роман
#430 в Молодіжна проза
від ненависті до кохання, зустріч через роки, непрості стосунки
Відредаговано: 12.02.2022