Розділ 40. Адріана

Сюрприз, який влаштував мені Святослав справді був дуже приємним. Він підкинув мені чудову можливість проявити себе та організувати чудове свято для Аркадія та Маргарити. І при цьому всьому мене ще й ніхто навіть не збирався питати, який у мене досвід роботи, над якими заходами та на яких людей я працювала. Ці прекрасні люди одразу довірилися мені й Маргарита миттю почала вводити в курс справ.

- Перш за все, називай мене просто Маргарита. Я не люблю всіх цих формальностей та офіціозу. А ще ти подруга Святослава, а його друзі – це й мої друзі також,- посміхнулася вона своєю чарівною посмішкою та повела мене до сходів.- Давай ближче до курсу справ. Ми хочемо влаштувати дуже пишну вечірку на рівні цієї, але щоб все було елегантно, просто та красиво. І пам’ятай, ти лише організатор, який працює на нас. Не потрібно ніякої самодіяльності. Все узгоджуй зі мною чи моїм чоловіком. А також оскільки вечірка буде в саду, менше крутися біля будинку. Я не хочу, щоб ти відволікалася на непотрібні речі. Все зрозуміло?

Вона раптом аж нависла наді мною. І тільки тоді я нарешті усвідомила, що ми стоїмо на другому поверсі, а я вже добряче перехилилася за поручні. Один необачний рух – і все, моїй кар’єрі кінець, як і життю.

- Т-то… щ-що ж це за в-вечірка б-буде?- ледь прошепотіла, тремтячи всім тілом від можливої небезпеки.

- О так,- відійшла Маргарита від мене на кілька кроків і приязно посміхнулася. Мабуть, перевіряла мене на міцність духу. Але що ж тоді відбувається в цьому будинку, якщо їм потрібні такі серйозні перевірки. Та, може, вони приховують від Святослава те, що замішані в темних справах корпорації?

- Це буде річниця нашого з чоловіком весілля. Не кругла дата, але ми хотіли б просто відсвяткувати цей прекрасний день разом з сотнями наших знайомих. Ти ж зможеш підготувати все на найвищому рівні?- посміхнулася вона, проте в її словах я явно чула небезпеку.

- Звісно. Можете на мене покластися,- фальшиво посміхнулася я у відповідь і елегантно поправила сукню, показуючи, що все ще повністю впевнена в собі, хоча це було далеко не так.

- Ну й прекрасно. Ходімо може до них?- кивнула жінка своєю красивою голівкою, яка приховувала так багато всього.

Ми йшли цього разу мовчки та підійшовши до Святослава, я постаралася якнайшвидше розпрощатися з Маргаритою та Аркадієм. Він не розумів в чому справа, проте я буквально потягнула його до виходу.

- Що сталося? Все добре?

- Так. Звісно,- нарешті вдихнула я свіже повітря й розслабилася. Якщо Маргарита грає в цю гру зі своєю так званою добротою й приязністю, то чому б не зіграти й мені. Тільки я просто приховаю свої справжні почуття й спробую з’ясувати, що ж таке криється у загадковому будинку жінки. Правил не порушуватиму, але всі недооцінюють організаторів, а це ті люди, які знають практично все.

- Як розмова? Домовилися про співпрацю?

- Так. Все пройшло якнайкраще. Не думала, що навіть не питатимуть про мій досвід.

- Ну, тут я трохи постарався,- посміхнувся Святослав.- Буквально розхвалив тебе їм. Розповів як чудово ти виконуєш свої обов’язки в реабілітаційному центрі.

- Стривай, а як же центр? Я ж не зможу встигати і там, і там,- раптом зрозуміла, що забула чи не про найважливіше, що було в моєму теперішньому житті.

- Не хвилюйся за нього. Я бачу твій потенціал і розумію, що кар’єрного росту за містом та ще й працюючи там само ти не здобудеш. А так зможеш підкорювати все нові й нові вершини. І хто знає, можливо, вже наступного року ти влаштовуватимеш якийсь королівський прийом, абощо.

- Але я не можу все це кинути.

- Ти й не кидатимеш,- поглянув на мене Святослав.- Продовжиш працювати у нас. Лише зробиш невеличку перерву для організації цієї вечірки і все.

- А потім?

- Працюватимеш у центрі. А тоді, коли знайдеш нову роботу, то там. І так чергуватимешся. Влаштовує?- запропонував він, сідаючи до автомобіля.

- Цілком.

- То куди хочеш поїхати?

- Давай просто вперед, а там уже побачимо, куди доля нас приведе,- посміхнулася я.