Розділ 15. Адріана

Кретин. Самозакоханий ідіот. Я тільки що через нього побачила всі миттєвості свого не такого вже й довгого життя. Ще й Лідія Михайлівна зі своїми перевірками. Ну з’їду я з її квартири, але ж треба ще й проконтролювати, щоб повимивала все до свого від’їзду.

Два тижні. Такі короткі два тижні мені залишилося тут пожити. Але як же я звикла до цього житла. Маленької чепурної квартирки, звісно без ремонту, але мені й так чудово живеться. Навіть з рукою загіпсованою простіше, коли мало місця. Легше якось.

За весь час от тільки цей інцидент з вікном і стався. Та й то не з моєї вини. Зачепилася я спеціально добре, придумала цілу систему, щоб якщо що можна було самій себе втримати й полізла. А цей його дурнуватий вигук все зіпсував. Я тоді настільки розхвилювалася, що випадково смикнула за мотузку, що страхувала мене й вузол розв’язався. Але ж добре, що ще відро зачепила по дорозі. Буде знати як стежити. Як же мене його постійна присутність поряд бісить. Ходить так наче взагалі нічого не знає й ми ніколи не зустрічалися. А що як він і справді не пам’ятає цього?

Дивно було, але чомусь саме тепер усвідомила це. Адже якби він й справді мене пам’ятав, то якесь слово, рух, мимовільна посмішка або гримаса могла б це видати. Але як? Чому?

Зі злістю почала натягувати на себе кофтину з вільними руками. Здавалося б, все добре. За цей місяць навіть призвичаїлася до того, що все доводиться робити однією рукою. Як тут почувся тріск тканини.

- Тільки цього зараз бракувало,- промовила, поглянувши на величезну тріщину.- А часу ж то майже не залишилося.

Ой, збиралася після цього я ще довгенько. Ніяк не могла знайти підходящого одягу. Так злилася на саму себе, що навіть боялася брати до рук чергову красу, боялася, що зіпсую й це.

Тож і не дивно, що вийшла з дому за десять хвилин до призначеної зустрічі. А так же хотілося встигнути до Роксі. Обіцяла, що буду вчасно, а сама як завжди…

- Тебе підвезти?- почувся голос зовсім поруч, одразу після різкого звуку гальм.

Мабуть, Макс хотів здатися крутим водієм чи що, проте це взагалі мене не вразило. Я скорчила гримасу й таки сіла до машини. Часу в мене точно не було, а так могла й встигнути приїхати рівно до третьої.