Голос моєї душі
Вчителька
Кажуть, що батьків не обирають.
В дійсності - правдиві ці слова.
Діти собі неньку не шукають,
Матір до дітей прийде сама.
Вона їх всіх обійме, обігріє,
Пригорта до серця разом всіх.
І одразу дух весь шаленіє,
І лунає звідусіль лиш дзвінкий сміх.
Вона їх і похвалить, і посварить,
А потім уму-розуму навчить.
Дітей вона ніколи не обманить.
Не дасть їм духом впасти і тужить.
Вона за них душею, мов горою,
Хоч може були діти й не праві,
Вона їх не обійде стороною,
Вона їх міцно держить у собі.
Хтось, може, скаже, що вона не рідна,
Хтось вигукне, що вчитель нам не мати.
Для них я відповім, що це билина!
Вона зуміла тою матір'ю нам стати.
Вона, як рідних нас усіх зростила,
Ділилась з нами досвідом й знаннями.
Вона у серці нас завжди носила,
Приходила на поміч день за днями.
Ми щиро вдячні Вам за ту турботу,
За ту любов, що поєднала нас.
За всі вже Вами пройдені хлопоти,
Щоб створити справжній, дружній клас.
Ми вдячні Вам за посмішку й пораду,
За Ваші жарти і легке життя.
За те, що віднайшли в нас рівновагу.
За те, що відчинили майбуття.
(Моїй любій вчительці і класному керівнику, що викохала в кожному із нас особистість. Дякую Тетяна Василівна!)
#1784 в Різне
#443 в Поезія
#1218 в Молодіжна проза
Відредаговано: 06.04.2023
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
