Це остання мелодія осені
і останні взмахи крила.
Сухі трави вкрилися росами,
вже пора втрачає права.
Чом ти осінь, з душею іграєш?
Чом на струнах її ти бриньчиш?
Ти із мене мінор вириваєш,
Тихо граєш і знову мовчиш.
Мені духу ледь вистачає,
Слухать пісні акорди сумні.
Зірвать пути, випити чаю -
Цього хочеться зараз мені.
І не вистоять цього бою,
Не мені - горящій в вогні.
Це душа отримала волю,
І палає і сяє в мені.
Порив вітру смуток розвіяв,
Вкрив усе барвистими косами,
Золотими акордами мрії,
Про нові мелодії осені.