Голос моєї душі

Сталева квітка

Сталева квітка в вазоні стоїть
Її люди раз по раз оминають.
Думають, що їй ніщо не болить,
Так дні за днями повільно минають.

Вона сумно дивилася у вікно,
Вдалечінь із сталевої клітки.
Іншим-то весело, а їй все одно,
Це тягар для сталевої квітки.

Вона гарна, та врода її- ніщо!
Коли користі з неї не взяти.
Її, квітку, не ставлять зовсім ні в що!
Всі жадають лише вигоду мати.

Всі ці турботи для неї - билини,
Вона сильна і все подолає.
Їй би лише на коротку хвилину,
Волю, де вона в щасті літає.

Та люта суворість нашого світу,
Що робить людей металевими,
Відчинила цю залізную клітку
І троянди робить сталевими.

Подобається

#1805 в Різне
#445 в Поезія
#1231 в Молодіжна проза

Відредаговано: 06.04.2023